ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ АНСАМБЛЬ «АРНІКА» – НОВАТОР УКРАЇНСЬКОЇ ПОПУЛЯРНОЇ МУЗИКИ 1970-х РОКІВ
Ключові слова:
популярна музика, ВІААнотація
Популярна музика з різних причин досі не одержала належного висвітлення та об'єктивної оцінки в сучасному українському музикознавсті. Популярну музику часто трактують як частину музичного життя, що має право на існування, але не вважається частиною професійної традиції. Однак якщо заглибитися у витоки жанру, то можна зауважити, що сучасна масова культура — результат закономірного розвитку професійної музичної культури, що забезпечує потреби культурного дозвілля широких суспільних груп. Популярна музика також не обов'язково має бути низьковартісною, непрофесійною. Яскравим прикладом новаторського та професійного підходу до створення популярної музики є діяльність вокально-інструментального ансамблю "Арніка" (Львів, 1970 -ті роки), який здійснив вплив на розвиток естрадної музики майбутніх поколінь. Засновниками новоствореного ВІА стали В. Васільєв та Л. Зіммер). Першим музичним керівником ВІА "Арніка" був О. Дутко. Його наступником став В. Кіт, згодом – композитор, гітарист і співак В.Морозов з "QuoVadis". Виконавський склад впродовж існування ВІА не був стабільним. Пік популярності припадає на середину 1970-тих. Репертуар колективу відзначається різноманітністю, в ньому мають місце як авторські, так і народні пісні ліричного, лірико-патріотичного та жартівливого змісту, в ньому відбувається поєднання національної культури з актуальними світовими тенденціями розвитку естрадного музичного мистецтва. Творчий доробок ВІА "Арніка" – яскравий приклад сучасної популярної музики 60-70 –тих років минулого століття. Своєю діяльністю музиканти не тільки створили якісний музичний контент, що відповідав найновішим естетичним віянням того часу, а й стали виразниками ідеї національного конкурентоспроможного мистецтва. Їхні шлягери позначені досконалою гармонією змістовного поетичного тексту та максимально доречних засобів музичного втілення цього змісту.
Посилання
Брюховецька Л. Пісні заблукалого перехожого. Дзеркало тижня. 2002. № 30 (405). 10 - 16 серпня.
Голинський М. Спогади. Київ: Молодь. 1993. 368 с.
Житкевич А. Настав час згадати. New Pathway Ukrainian Weekly Newspaper. 2009. № 16. April, 22.
Конончук В. Богдан Весоловський та його світ танкової музики. Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. Львів, 2004. Вип. 9: Музикознавчі студії. С. 20-30.
Медведик П. Діячі української музичної культури: Матеріали до біобібліографічного словника. Балтарович Володимир. Записки НТШ. Львів, 1993. Т. ССХХVІ: Праці музикознавчої комісії. С. 375—376.
Мозговий М.П. Українська естрадна пісня 60-80-х років ХХ століття Наукові записки Рівненського державного гуманітарного унтіверситету. Рівне: РДГУ, 2005. Вип. 10: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. С. 45-49.
Мушинка М. Маловідомий український композитор Володимир Стон-Балтарович. Записки НТШ. Львів,1996. Т. CCXXXII: Праці музикознавчої комісії. С. 373-387. 8. Нога О. Хроніки міста театрів. Театральне життя Львова впродовж 1900-1920 років. Львів: НВФ "Українські технології", 2007. 720 с. 9. Симоненко В. Українська енциклопедія джазу. Київ, 2004. 237 с.
Сморчкова М.В. Ґенеза та етапи становлення вокально-естрадного виконавства. Актуальні питання культурології: Альманах наукового товариства "Афіна" кафедри культурології та музеєзнавства. Рівне, 2012. Випуск 12.
Українські авдиції у львівському радіо. Хроніка і рецензії. Українська музика. Львів, 1938. Ч. 4. С. 73. 12. Jeziński M. Muzyka popularna jako wehikuł ideologiczny. Wydawn. Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2011. 402 s. 13. Doggett P., Shock E. From the Gramophone to the iPhone—125 Years of Pop Music, London: Bodley Head, 2015, 720 p. 14. Napier-Bell S. Ta-Ra-Ra-Boom-De-Ay: The Dodgy Business of Popular Music, London: Unbound, 2015, 400 p.
