ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК ФЕНОМЕН ЖИТТЄТВОРЕННЯ

Анотація

У статті досліджуються головні засади індивідуального стилю музичної творчості на основі філософського та музикознавчого обґрунтування. Шлях до усвідомлення унікальності вказаного явища, на думку автора, відкривається крізь призму екзистенціального підходу. У результаті, поняття «індивідуальний стиль музичної творчості» протрактовано значно ширше, ніж зосереджене на музично-мовному рівні, оскільки воно передбачає поєднання характерних рис у різних сферах музичної діяльності особистості та виходить на рівень життєтворчості (Н. Савицька), що перегукується з визначенням рецептивної свідомості homo cognitio, зверненої на саму себе, як основи нової парадигми музичної творчості ХХ століття (Л. Шаповалова). Проведене дослідження показало, що основні засади індивідуального стилю музичної творчості, який протрактовано як музичну діяльність у різних її видах, передусім, композиторському і виконавському, полягають у наступному. Доводиться, що головною умовою творчості є свобода у визначенні власного життя, у розумінні сутності мистецтва тощо. Відтак, саме свобода – явище діалогічної природи, що віддзеркалює «памʼять культури» – дає можливість особистості вийти на рівень розвиненої індивідуальності, шляхом самопізнання стати personsа, яка здатна творити. У результаті констатується, що personsа є не тільки психологічним, а й культурологічним феноменом, і стиль її творчості визначається поєднанням множинних чинників – від світоглядних і ціннісних до особливостей темпераменту. Стверджується, що задекларована проблематика потребувала залучення герменевтичного підходу до аналізу предмета дослідження, за допомогою якого розкривається сенс мистецьких творів як багатозначних текстів. Такий підхід представлено в українському музикознавстві у концепціях Л. Кияновської, О. Маркової та інших вчених, у чому вбачаються перспективи подальшого вивчення природи і специфіки індивідуального стилю музичної творчості як життєтворчого феномену.