КЛЮЧОВІ СКЛАДОВІ ТВОРЧОГО МЕТОДУ ОПЕРНО-СИМФОНІЧНОГО ТА ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА

Анотація

Мета статті – висвітлити провідні детермінанти творчого методу диригента на трьох етапах процесу втілення твору – домашньої (кабінетної) роботи, репетиції та сценічного виконання. Результати дослідження. Виявлено основні вектори подальшої перспективи та високої затребуваності професії диригента в умовах комерціалізації класичного музичного мистецтва. Зазначено, що незмінними залишаються традиційні й ідеальні принципи творчого методу диригента, який реалізується на трьох етапах творчого процесу – домашньої (кабінетної) роботи, репетиційного етапу та виступу. Також наголошено, що диригування – це самостійна музична професія, а не засіб самовираження за диригентським пультом. Залишається також і визначне місце диригентської школи у творчому методі диригента. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що сформульовані та систематизовані ключові складові частини творчого методу оперно-симфонічного диригента, за якими творчий метод кожного диригента може бути проаналізований. Таке усвідомлення породжує значну кількість практичних кроків щодо втілення нової технології аналізу творчого методу диригента. Висновки. Затребуваність професії диригента залишається високою. Хоча комерціалізація класичного музичного мистецтва порушує творчий процес диригента, усе ж залишаються традиційні й ідеальні принципи творчого методу диригента, який реалізується на трьох етапах творчого процесу – домашньої (кабінетної) роботи, репетиційного етапу та виступу. Музичний твір існує в декількох формах – від задуму композитора в його уяві до враження, яке він справляє на слухача. На цьому шляху важливим етапом є інтерпретація твору диригентом-виконавцем. Тобто вилучення образів і змісту з нотних знаків авторської партитури. Диригування – це самостійна музична професія, а не засіб самовираження за диригентським пультом. Залишається також і визначне місце диригентської школи у творчому методі диригента.