ШОСТА СИМФОНІЯ АВЕТА ТЕРТЕРЯНА ЯК МЕТАФОРА ВСЕЛЕНСЬКОГО РЕКВІЄМУ

Анотація

Завданням дослідження визначено аналіз особливостей композиційно-драматургічної організації Шостої симфонії А. Тертеряна з урахуванням специфіки звуковисотної структури матеріалу. Для вирішення поставленої мети обрано структурно-функційний метод аналізу. У статті встановлено особливості розвитку жанру симфонії у вірменській музичній культурі. Названо витоки жанру та період розквіту класичної національної симфонії, який пов'язаний з творчістю композиторів А. Хачатуряна, А. Бабаджаняна, А. Арутюняна, Е. Мірзояна, Л. Сарьяна, Дж. Тер-Татевосяна, К. Орбеляна. Розглянуто особливості симфонічного стилю А. Тертерян на прикладі його одночастинних симфоній. Окреслено основну рису творчості Тертеряна – синтез технічного арсеналу мовних новацій ХХ століття з глибинними, архаїчними пластами вітчизняної культури – і визначено її як новаторську ідею композитора. Проаналізовано драматургічні та композиційні параметри Шостої симфонії. Виявлено зв'язок у концепції симфонії із семантичним ядром реквієму. Визначено, що музика не успадковує структурних моделей жанру і вільна від церковних регламентів, але композитор зберігає в ній смислові коди заупокійної меси. Встановлено особливості музичної символіки духовних жанрів, до яких апелює композитор у симфонії. Сонорика і мікрохроматика визначені як основні композиторські техніки в побудові композиційного профілю твору. Досліджено принципи відтворення архаїчних символів національної культури через використання фонем старовірменської лексики. Проаналізовано значення для концепції симфонії використання магнітофонних записів оркестрових тембрів і хорових голосів.