НАЦІОНАЛЬНА ПРИРОДА ВІТАЇЗМУ І ВАСИЛЬ БАРВІНСЬКИЙ

Автор(и)

  • Лілія Йосифівна Назар

Ключові слова:

вітаїзм, Василь Барвінський, стильова домінанта, життєствердний концептуалізм, світлоритм, модель світу

Анотація

У статті висвітлюється проблема одного з вимірів національного модернізму першої половини 20 ст. – вітаїзму, який проявився не лише у літературі, а й інших видах мистецтва, зокрема, музиці. Синтетична природа вітаїзму, платформа якого була окреслена М. Хвильовим, відповідала тогочасним естетичним запитам розбудови нової української культури і виявилася суголосною багатьом її представникам. Активно кореспондуючи з митцями Наддніпрянської України, сповідуючи ідеї соборності та єдності українства, В. Барвінський виявив яскраві вітаїстичні тенденції у своїй творчості.
Націєтворча ідея збирає і поглинає всі життєві процеси митця, виявляючи глибокі ментальні корені як основи вітаїзму – сердечної одухотвореності життям. Злиття етногенетичного первня (через інтенсивний фольклоризм) з історичною традицією (широкої національної та європейської часової перспективи) відбувається у композитора під знаменником кордоцентричного ліричного начала. Численні вектори нео- (бароко, класицизм, романтизм) як одна з центробіжних осей стилю В.Барвінського, відкриває новий виток бачення і оновлення традиції. Поряд зі світлими життєствердними сторінками музики композитора, в ній присутній і відчутний трагізм, адже світло і темрява знаходяться в єдиному неподільному серці людини, яке несе відповідальність і за темні первні, схоплюючи антитетичність і суперечливість життя. Головним методом митця стає прагнення до синестетичного злиття у звуковій матерії гри, пластики, кольору, символу і руху (світлоритм). Концептуальне моделювання на основі такого синтезу дає неповторні українські картини власного поетичного образу світу. Раціо вітаїзму проявилося у високій освіченості та професіоналізмі митця, що покликали до відповідальності за потребу розбудови серйозної національної культурної школи, чому слугували об'ємна критично-публіцистична та науково-педагогічна діяльність.
В. Барвінський як одна з центральних постатей галицької музичної культури першої половини ХХ ст., виявляє оригінально-неповторний синтез тенденцій численних мистецько-естетичних напрямків доби. Однак, оптативна світоглядна вісь та вияви активного романтизму (за М. Хвильовим), що формують стильові домінанти творчості композитора, життєствердний концептуалізм у художньому моделюванні картини світу митця, дозволяють визначити В. Барвінського як одного з яскравих представників вітаїзму.

Посилання

Барвінський В. В обороні доброго імени нашої музичної культури. Новийчас. 1934. № 63 – 64. 21-22.03

Барвінський В. Враження з побуту на Україні. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи. Дрогобич: Коло, 2004. С. 10 – 104.

Барвінський В. Огляд української музики. Історія української культури. Київ: Либідь, 1994. С. 621 – 648.

Вдовиченко Г. Філософсько-культурологічні засновки осмислення феномену людського буття діячами українського відродження 20-х років ХХ ст.: автореф. дис... канд. філософських наук: 09.00.05. Київ: КНУ ім. Т. Шевченка, 2001.19 с.

Граб О. Літературно-мистецьке життя Галичини кінця ХІХ – першої третини ХХ століття у контексті трансформації національної свідомості: автореф. дис ... канд. мистецтвознавства: 17.00.01. Київ: ДАКККМ. 2005. 18 с.

Джулай Г. Музична ментальність: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. ... канд. філософських наук: 09.00.03. Одеса: ПДПУ ім. К. Ушинського. 2003. 20 с.

Дувірак Д. СУПроМ в контексті епохи. Союз українських Професійних Музик у Львові. Матеріали і документи. Львів: Сполом, 1997. С.7-15.

Кавун Л. Концепція людини і світу в літературі "романтики вітаїзму". Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. 2003. Вип. 49. С. 86-91.

Кавун Л.І. "Романтика вітаїзму" як світобачення. Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Київ: Знання України. Вип. 8: Лінгвістика і літературознавство. 2003. С. 353-359.

Лавріненко Ю. Література вітаїзму. Розстріляне Відродження: Антологія 1917-1933 рр. Поезія – Проза – Драма - Есей. Paris: Kultura, 1959. С. 931-967.

Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. Київ: Либідь, 1999. 447 с.

Савченко З. "Романтика вітаїзму" (активний романтизм) в українській прозі першої половини ХХ століття: автореф. дис. ... канд. філол. наук.: спец. 10.01.01 Українська література. Київ: Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. 1999. 16 с.

Стельмащук Р. Нові напрямки і тенденції європейської музики в творчості українських галицьких композиторів першої половини 20 століття (до 1939 року). Союз українських Професійних Музик у Львові. Матеріали і документи. Львів: Сполом, 1997. С. 14-16.

Шерех Ю. Етюди про національне в літературі сучасності. Сучасність. 1993. №1. С. 76 – 85.

Янів В. Нариси до історії української етнопсихології / Упоряд. М. Шаповал. – 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Знання, 2006. 341 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-01