ЕВОЛЮЦІЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ АНСАМБЛІВ У ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ

Анотація

У статті автор прослідковує зміни, що відбувалися із традиційними інструментальними ансамблями Західної України впродовж ХХ – поч. ХХІ ст. Саме в цей період стрімко зросли комунікативні можливості середовищ, що суттєво вплинуло і на еволюцію народної культури. Так, основою традиційного складу західноукраїнських інструментальних капел була скрипка, до котрої додавали, залежно від регіонів, ще барабан (бубон), цимбали, бас, сопілковий інструмент. Під впливом різноманітних факторів (спілкування із представниками інших етнографічних регіонів чи національних меншин, писемної культури, сценічного мистецтва, дистанційних засобів зв’язку і т. ін.) у народних капелах змінювалися як склад інструментів, так і репертуар, манера виконання тощо. Протягом ХХ ст. традиційний склад ансамблів доповнювався іншими інструментами (кларнет, гармошка, баян, акордеон, труба, саксофон, тромбон і т.п.). Також подекуди модифікували існуючі інструменти (наприклад, у гуцулів малі цимбали замінили на великі) або ж і цілковито вводили нові склади ансамблів для супроводу традиційних ритуалів чи забав (духові оркестри чи естрадні вокально-інструментальні ансамблі). Репертуар традиційних ансамблів постійно поповнюється не лише творами місцевостей, де доводиться грати музикантам, але й новомодними зразками популярної музики. Під впливом писемної традиції дещо спрощується й манера виконання ансамблевої музики. У даний час в більшості регіонів Західної України спостерігається регрес та занепад народноінструментальної ансамблевої традиції, за винятком Гуцульщини (де й досі молоді музиканти переймають цю традицію усним шляхом) та частково Покуття, Закарпаття, Поділля, Буковини та Бессарабії (тут переважно на весілля, а часами й до інших нагод ще іноді запрошують «живу» музику традиційного чи дещо модифікованого складу).