ХОРОВА СПРАВА ЯК СЕНС ПЕДАГОГІЧНОЇ І НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІРИНИ БЕРМЕС (ДО 65-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

Анотація

У статті охарактеризовано діяльність однієї з ключових постатей, багатогранно пов’язаних з вокально-хоровим мистецтвом Дрогобиччини, диригентки, доктора мистецтвознавства, професорки, завідувачки кафедри методики музичного виховання та диригування ДДПУ ім. І. Франка Ірини Бермес. Її досвід і фахові компетенції зумовили тривала педагогічна та диригентська практики, у її доробку - численні дослідження і розвідки, підручники, посібники, монографії, які розкривають вузькі, спеціальні проблеми та узагальнюють масштабні пласти наукового пошуку. Однак педагогічні, творчі та наукові напрацювання І. Бермес досі не були об’єктом наукового аналізу. Метою статті є виявити взаємозв’язки дослідницької й практичної діяльності Ірини Бермес із закоріненими традиціями хорового мистецтва регіону, конкретизувати їх джерела, напрямки й перспективи. Будучи виплеканою в лоні Дрогобицької хорової школи як багатогранний фахівець, Ірина Бермес мала змогу засвоїти та осмислити особливості регіональної і національної хорових традицій. Дослідження широкої проблематики, пов’язаної з історією хорового руху, його соціокультурними запитами та викликами, практичним виконавством, фаховою підготовкою, здобутками хорових колективів і напрацюваннями визначних представників хорового мистецтва докорінно змінили уявлення про масштаби та суспільне значення аматорського хорового виконавства і роль музичної підготовки в освітньому процесі регіону. Маючи змогу поєднувати працю у фахових осередках різного рівня кваліфікації, І. Бермес має змогу не лише передавати свій досвід учням і студентам, але й розробляти стратегії тяглості, послідовної та планомірної етапності фахової підготовки, розгортати нові перспективні напрямки наукової, просвітницької, мистецької роботи для прийдешніх поколінь діячів музичного мистецтва краю.