ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ДУХОВОГО АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА НАВЧАННЯ ГРИ В АНСАМБЛІ ДУХОВИХ ТА УДАРНИХ ІНСТРУМЕНТІВ
Ключові слова:
ансамблеве виконавство, духові та ударні інструменти, саунд, інтонування, музична фраза, ритмічна злагодженість, штрихи, диханняАнотація
В даній статті ґрунтовно проаналізовано розвиток ансамблевого виконавства на духових та ударних інструментах в України. Простежено деякі умови та мистецькі чинники, що впливають на формування виконавських ансамблів. Мета дослідження полягає у визначенні основних напрямків розвитку ансамблевого виконавства на духових та ударних інструментах в Україні і встановлення особливостей його використання у музично-мистецькій та прикладній сферах. У статті підкреслено, що ансамблеве виконавство на духових та ударних інструментах в Україні має давні традиції та є важливою складовою музичного мистецтва минулого і сьогодення. В умовах зростаючого інтересу до духової музики важко уявити сучасні музичні реалії без духового ансамблевого виконавства, яке все переконливіше займає своє місце в загальній системі музичного виконавства. На базі духових оркестрів створюються камерні ансамблі, які все частіше появляються в різноманітних концертних залах, конкурсах, фестивалях тощо. Створюється багатожанровий репертуар, який охоплює відповідне коло художніх завдань, стимулює розширення художньо-технічних та акустичних можливостей, а також робочого діапазону камерного ансамблю. Мистецтво гри в камерному ансамблі відрізняється як від сольного, так і від оркестрового виконавства. Це самостійний вид колективного виконавства, з притаманними йому рисами. Але потрібно зауважити, що багато питань, які вирішуються музикантами камерного ансамблю та оркестру подібні в процесі виконання. Так, в обох видах колективного виконавства музиканти повинні володіти навиками одночасного початку звуку, ведення його та закінчення, взаємозв’язку штрихів, динаміки, інтонації, слідкування за дотриманням колективного ритму. Організація ансамблю розпочинається з підбору складу його виконавців. При цьому необхідно враховувати загальний музичний рівень кожного з учасників ансамблю, ступінь володіння інструментом, навички гри в камерному ансамблі, психологічний взаємозв’язок партнерів по ансамблю, вольові якості, темперамент тощо. Бажано, щоб в одному ансамблі грали музиканти, які мають відносно одинаків рівень: це сприятиме створенню відповідної творчої атмосфери у їх спільній роботі. Однак, в кожному ансамблі необхідний лідер, який спроможний розв’язувати творчі протиріччя, які можуть виникнути в ході репетицій. Успішній роботі камерного ансамблю сприяє відповідальність кожного його учасника за загальну справу, а також чітка дисципліна під час репетицій.
Посилання
Богданов В.О. Сольно-ансамблеве і оркестрове виконавство на духових інструментах у Одесі й Полтаві (друга половина XIX – початок ХХ ст.). Вісник ХДАДМ. 2008. № 12. С. 15-24.
Горбаль Я.М., Горбаль В.Я. Методика репетиційної роботи диригента з військовим оркестром. Львів, 2020. 36 с.
Горбаль Я, Горбаль В. Характерні особливості сучасного духового ансамблевого виконавства. Львів-Дрогобич, 2020. C. 7-17.
Григор’єв Г.М. Робота з ансамблями музичних інструментів духового оркестру. К., 2005. URL: http://tur.kosiv.info/tourism-and-culture/184
Добров С.М. Ансамблеве народно-інструментальне виконавство: традиції та новації. Вісник ХДАДМ. 2015. № 5. С. 97-100.
Матвійчук Л.Д. Методичні основи ансамблевого виконавства. К., 2008. 96 с.
Переверзев Н. Проблемы музыкального интонирования. М.: Музыка, 1966. 224 с.
Романовський В.І. Виконавство на духових інструментах в сучасних умовах. Молодий вчений. 2017. № 11. С. 644-648.
Слупський В.В. Становлення та розвиток ансамблю мідних духових інструментів від витоків до кінця ХVII століття: автореф. дис. … канд. мист. Харків, 2019. 19 с.