ФОРТЕПІАННА СОНАТА ЗИНОВІЯ ЛИСЬКА: СТИЛІСТИКА І ВИКОНАВСЬКА ТРАДИЦІЯ
Ключові слова:
українська фортепіанна соната, тип виконавської інтерпретації, традиції концертування, композиторська творчістьАнотація
Доробок галицьких композиторів міжвоєнного періоду надто довгий час був вилучений з концертного репертуару і, відповідно, втрачена його виконавська традиція. Практично весь радянський період він або цілковито замовчувався, або ж в авторитетних музикознавчих джерелах настійливо підкреслювалася думка про його меншовартість. Можливість досліджувати і виконувати його почала відроджуватися лише в роки здобуття незалежності України. Проте початковим етапом стали саме наукове дослідження і відтворення історичної пам’яті: специфіки політичної і культурної ситуації, соціальної і національної значимості композиторської творчості та концертної діяльності, джерел професіоналізму і здобутків, визнання митців на батьківщині і поза її межами. Наступним кроком стало видання тематичних та авторських збірок, а доступність нотних видань відкрила для зацікавлених виконавців можливість для повернення в суспільну свідомість вагомих імен творців української музичної культури Галичини першої половини ХХ століття, а їх творів – у виконавську традицію. Незважаючи на те, що музикознавчі дослідження музичної культури Галичини цього періоду рясніють докладною аргументацією небуденної мистецької вартості, прискіпливими компаративними аналізами, оцінками знаменитих сучасників, захопленими анонсами архівної преси – до її справжнього повернення і утвердження досі дуже далеко. Мета роботи - розкрити мистецькі вартості і виконавський потенціал доробку одного з композиторів-сучасників С. Людкевича, Зиновія Лиська. Методологію дослідження визначив комплекс методів: аналітичний метод – при вивченні наукової літератури; історичний – при аналізі особливостей формування традицій виконавства та засад фортепіанної творчості і виконавства в контексті мистецькокультурного життя Західної України; ретроспективний і структурно--системний у ході аналізу джерел. Наукову новизна дослідження обумовлює підхід до розкриття процесу формування інтерпретаційної версії сонати з позицій історичної поінформованості. Історія виконання Сонати для фортепіано Зиновія Лиська має достатньо складний шлях. Між останнім (фрагментарним) виконанням сонати у Львові Галею Левицькою у 1935 році та її відродженням паралельно в авторському проекті «Галицький контекст» та в «Ukrainian Live Tour» пройшло понад 80 років. Проте вона знову викликає у слухацької аудиторії заслужене зацікавлення і емоційний відгук, будучи твором національного характеру, небуденного мистецького вирішення і високої композиторської майстерності. Комплексне наукове дослідження культурного контексту, видання нот, залучення твору в концертні програми в різних виконавських прочитаннях і, зрештою, запис у фонди Українського радіо – це ті необхідні кроки, які закладають підґрунтя для закріплення твору у виконавській традиції.
Посилання
Барвінський В. Концерт пяністки Галі Левицької-Крушельницької. Діло.1931. № 66. 25.03. С. 4.
Витвицький В. Наукова діяльність професора, доктора З. Лиська. Бюл. НТШ. Нью-Йорк; Сарсель, 1962.
Кашкадамова Н., Дітчук Н. Концертна діяльність та виконавський стиль п’яністки Галини Левицької. Галина Левицька. 1901-1949. Мат. обл. конф. викл. С. 35-44.
Кашкадамова Н. Українська фортеп’янна музика в репертуарі піаністів Галичини. Фортеп’янне мистецтво у Львові. Тернопіль: Астон, 2001. С. 51-80.
Лагодинська-Залеська Г. Зи новій Лисько. Овид. 1958. № 7 (96).
Лисенко І. М. Лисько Зіновій. Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі. НАН України. Інститут історії України. К.: Наукова думка, 2009. 790 с.
Лисько З. Соната: для фортепіано. Львів: ТеРус, 2013. 36 с.
Медведик П. Діячі української музичної культури: Мат. до біобібліогр. слов. Зап. НТШ. Л., 1993. Т. 232. С. 464-563.
Муха А. Композитори України та української діаспори. Довідник. К.: музична Україна, 2004. С. 181.
Рудницький А. Українська музика. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1963. 406 с.
Рудницький А. Нові напрямки в музичному мистецтві або: Два знаки часу. Діло. 1932. № 13. 21.01. С. 3-4.
Савицький Р. Зиновій Лисько і його музикознавча діяльність. Зап. НТШ.Л., 1993. Т. 226.С. 471-477.
Сивохіп В. Діяльність Зиновія Лиська в контексті професіоналізації української музичної культури Галичини: автореф. дис. …канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Львів, 2010. 16 с.
Сивохіп В. С. До історії фортепіанної спадщини львівських композиторів 20–30-х рр. ХХ ст.: [композитор Зиновій Лисько]. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство. 2012. Вип. 3. С. 158–162.
Сивохіп В.Фортепіанна камералістика Зиновія Лиська (до 125-річчя знаного композитора). Знакові постаті камералістики: до ювілейних дат :
тези Міжнародної науково-творчої конференції. Львів, 2019. С. 54-59.
Хрипун Р., Німилович О. Твори великої форми композиторів української діаспори та їх рецепція в сучасній педагогічній практиці. Молодь і ринок.2017. № 10. С. 118-123. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_
Шукост Х. Вперше твори галицьких композиторів записали у фонди Українського радіо Zaxid.net. 2020. 21 січня. URL: https://stv.detector.media/