ФОРТЕПІАННА СОНАТА ЗИНОВІЯ ЛИСЬКА: СТИЛІСТИКА І ВИКОНАВСЬКА ТРАДИЦІЯ

Анотація

Доробок галицьких композиторів міжвоєнного періоду надто довгий час був вилучений з концертного репертуару і, відповідно, втрачена його виконавська традиція. Практично весь радянський період він або цілковито замовчувався, або ж в авторитетних музикознавчих джерелах настійливо підкреслювалася думка про його меншовартість. Можливість досліджувати і виконувати його почала відроджуватися лише в роки здобуття незалежності України. Проте початковим етапом стали саме наукове дослідження і відтворення історичної пам’яті: специфіки політичної і культурної ситуації, соціальної і національної значимості композиторської творчості та концертної діяльності, джерел професіоналізму і здобутків, визнання митців на батьківщині і поза її межами. Наступним кроком стало видання тематичних та авторських збірок, а доступність нотних видань відкрила для зацікавлених виконавців можливість для повернення в суспільну свідомість вагомих імен творців української музичної культури Галичини першої половини ХХ століття, а їх творів – у виконавську традицію. Незважаючи на те, що музикознавчі дослідження музичної культури Галичини цього періоду рясніють докладною аргументацією небуденної мистецької вартості, прискіпливими компаративними аналізами, оцінками знаменитих сучасників, захопленими анонсами архівної преси – до її справжнього повернення і утвердження досі дуже далеко. Мета роботи - розкрити мистецькі вартості і виконавський потенціал доробку одного з композиторів-сучасників С. Людкевича, Зиновія Лиська. Методологію дослідження визначив комплекс методів: аналітичний метод – при вивченні наукової літератури; історичний – при аналізі особливостей формування традицій виконавства та засад фортепіанної творчості і виконавства в контексті мистецькокультурного життя Західної України; ретроспективний і структурно--системний у ході аналізу джерел. Наукову новизна дослідження обумовлює підхід до розкриття процесу формування інтерпретаційної версії сонати з позицій історичної поінформованості. Історія виконання Сонати для фортепіано Зиновія Лиська має достатньо складний шлях. Між останнім (фрагментарним) виконанням сонати у Львові Галею Левицькою у 1935 році та її відродженням паралельно в авторському проекті «Галицький контекст» та в «Ukrainian Live Tour» пройшло понад 80 років. Проте вона знову викликає у слухацької аудиторії заслужене зацікавлення і емоційний відгук, будучи твором національного характеру, небуденного мистецького вирішення і високої композиторської майстерності. Комплексне наукове дослідження культурного контексту, видання нот, залучення твору в концертні програми в різних виконавських прочитаннях і, зрештою, запис у фонди Українського радіо – це ті необхідні кроки, які закладають підґрунтя для закріплення твору у виконавській традиції.