НА ПОЧАТКУ ЗІРКОВОГО ШЛЯХУ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ДИРИГЕНТА АРТУРА РОДЗІНСЬКОГО
Ключові слова:
А. Родзінський, Львів, диригент, оркестр, диригентське мистецтво, творчий портретАнотація
Статтю присвячено постаті видатного диригента Артура Родзінського, який розпочав свою блискучу кар’єру у Львові. Методологія дослідження передбачає застосування історикобіографічного, компаративного та аналітичного методів. Наукова новизна полягає у тому, що автором вперше осмислюється ранній період життєтворчості митця. Зірковий шлях А. Родзінського є показовим з огляду на підґрунтя, яке становив Міський (Великий) театр у Львові в першій третині XX ст. Його сцена сприяла творчому становленню, формуванню професійних якостей та мистецьких ідеалів у низки галицьких диригентів, серед яких було чимало львів’ян. Модель успіху А. Родзінського побудована на орієнтаціях постійного вдосконалення, що були закладені під впливом батьківського авторитету, потужної аури Львова, багатого на культурні традиції, непересічних особистостей – видатних діячів в музично-освітній сфері Львова і Відня, гастрольно-концертному і музично-театральному житті краю. Аналіз раннього (львівського) періоду дає підстави твердити про створення позитивного іміджу диригента. Можна виділити такі його складники як енергійність, ініціативність, темпераментність, високе самовладання, освіченість, музикальність, точність, старанність, працездатність, організаторські вміння, швидкість, результативність. Зауважимо, що перелічені професійно важливі якості А. Родзінського не суперечать характеристикам митця в роки його творчої зрілості. Навпаки тільки доповнюються ознаками інтенсивності, витривалості, досвідченості, ефективності, продуктивності у творчому процесі. Натомість психологічний портрет диригента-виконавця окреслюється новими рисами, що виявилися у формі крайньої радикалізації комунікативних функцій. Наприкінці 30-х рр. за А. Родзінським закріпилася репутація диригента-диктатора, що на наш погляд, принципово відрізняє специфіку його особистості на ранньому (львівському) і пізньому (американському) етапах.
Посилання
Лошков Ю. І. Диригентське оркестрове виконавство США. Культура України: зб. наук. праць. Харків, 2014. Вип. 45. С. 226–233.
Мазепа Л. Диригенти львівської оперної сцени. Musica Galiciana. Rzeszów, 2003. T. 7. С. 64–77.
Мухіна Л. Творчість І. Н. Стешенка у контексті розвитку світового оперного мистецтва першої половини XX ст. Народознавчі зошити. Львів,
№ 6 (150). С. 1583–1590.
Садова Л. І. Виконавсько-методичні засади фортепіанної школи Вілема Курца як джерело розвитку львівської піаністики: автореф. дис… канд.
мистецтвознав.: 17.00.03. Львів, 2007. 20 с.
Современные дирижеры / сост. Л. Григорьев и Я. Платек. Москва: Советский композитор, 1969. С. 220–222.
Федчун Т. Історичні умови концертування західноукраїнських піаністів за межами регіону і на теренах зарубіжжя у XIX–XX ст. Музичне мистецтво і культура: Науковий вісник Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової. Одеса: «Астропринт», 2017. Вип. 25. С. 279–293.
Ap. «Ernani», opera Verdiego. Chwila. 1919. № 188. 22 lip. S. 3.
Ap. Z Opery. Gazeta muzyczna. 1919. № 21–22. 15 sierp. S. 157.
Błaszczyk L. T. Żydzi w kulturze muzycznej ziem polskich w XIX i XX wieku: słownik biograficzny. Warszawa: Stowarzyszenie Żydowski Instytut Historyczny w Polsce, 2014. S. 207.
Chojnowski A. Polski epizod «rewolucji kulturalnej» w Chinach. Zapiski ambasadora Witolda Rodzińskiego. Dzieje Najnowsze: Kwartalnik poświęcony
historii XX wieku. Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2014. R. XLVI. Z. 4. S. 131–153.
Duda K. Kubisz A. Losy doktora Ryszarda Rodzińskiego (1890–1938) i jego rodziny. Anestezjologia Intensywna Terapia. 2002. № 1. URL:
https://www.czytelniamedyczna.pl/50,losy-doktora-ryszarda-rodzin
Komorowska M. Jak upadła opera lwowska (1919–1933). Teatr Polski we Lwowie. Studia i materiały do dziejów teatru Polskiego / pod. red. L. Kuchtówny. Warszawa: Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, 1997. T. 25 (37). S. 180–198.
Mankurt A. Їх варто пам’ятати. Артур Родзінський. Zaxid.net. 2009. 3 лип. URL:https://zaxid.net/yih_varto_pamyatati_artur_rodzinskiy_n108112
Neuhauser F. Ruch muzyczny we Lwowie. Gazeta muzyczna. 1920. № 11 i
marzec. S. 90–91.
Neuhauser F. Z muzyki. Gazeta Lwowska. 1919. № 167. 20 lip. S.6.
Neuhauser F. Z muzyki. Gazeta Lwowska. 1920. № 39.18 lut. S. 5.
Plohn A. Z opery. Chwila. 1920. № 392. 16 lut. S. 5.
Steinberg M. Rodziński, Artur. The New Grove Dictionary of Music and Musicians / edition by Stanley Sadie. London: Macmillan Publishers Limited,
T. 16. P. 96.
Stromenger K. Artur Rodziński. Rzeczpospolita. 1946. № 199. 21 i 22 lip. S. 5.
