ЗМІНА СТРУКТУРИ ЗВУКОВОГО МАТЕРІАЛУ ЕЛЕКТРОАКУСТИЧНИХ ТВОРІВ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ У КОНТЕКСТІ СОЦІОПОЛІТИЧНИХ ЗМІН

Анотація

Досліджується взаємозв’язок між соціально-політичними змінами та змінами характеру звукової тканини електроакустичних творів українських композиторів кінця ХХ – початку XXI ст. На підставі розгляду широкого спектру творів Анни Аркушиної, Юрія Булки, Віталія Годзяцького, Євгена Дубовика, Алли Загайкевич, Аліси Кобзар, Максима Коломійця, Анни Корсун, Святослава Крутикова, Святослава Луньова, Олександра Нестерова, Катерини Оленич, Георгія Потопальського aka Ujif_notfound, Олексія Ретинського, Богдана Сегіна, Назара Скрипника, Антона Стука, Олексії Сук, Яни Шлябанської, Олександра Щетинського та ін. проводиться визначення основних тенденцій у розвитку української електроакустичної музики від початку 1990-х років. Детальний аналіз засвідчив наявність суттєвих змін у характері формування звукової тканини в середині 1990-х, 2000-х та після 2014 р. Продовження інтенсивного використання естетики звучання ранніх цифрових синтезаторів у 2000-х, з одного боку, накладається на появу нових органічних форм звучання безвідносно до вихідного звукового матеріалу. Опираючись на праці Теодора В. Адорно та Жака Атталі, проводиться визначення активного розвитку музичної інфраструктури від початку 2010-х років як своєрідної хвилі опозиції правлячому режиму. Ці тенденції з розвитком органічних моделей у музиці поступово еволюціонують в активну інкорпорацію елементів непередбаченості/ймовірності. Інтенсивне використання відкритої форми та елементів перформативності у творах після 2013 р. може свідчити про оприявлення тенденцій життєвої необхідності реагування на зовнішні виклики, що з’явилися в Україні після російської агресії, а згодом і повномасштабного воєнного вторгнення в Україну.