ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО ВТІЛЕННЯ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ВОКАЛЬНО-ХОРОВІЙ ТВОРЧОСТІ ДЕНИСА СІЧИНСЬКОГО

Анотація

У статті аналізуються вокальні й хорові твори Д. Січинського, написані на поетичні тексти Т. Шевченка. Зазначається, що Т. Шевченко для галицьких українців ще у другій половині ХІХ ст. став національним символом, а щорічне вшанування його пам’яті сприяло консолідації українського народу як людей «однієї національності». Констатується, що ознайомлення галичан з творчістю Т. Шевченка відбувалося і через популяризацію у Галичині вокально-хорових творів М. Лисенка, написаних на тексти поета. Стверджується, що одним із найвизначніших інтерпретаторів Шевченкової поезії у Галичині є композитор Д. Січинський. Він один із перших в українській культурі ХІХ – початку ХХ ст. жанр хорової музики розглядає під кутом суб’єктивного сприйняття, порушуючи у своїх хорах важливі філософські та психологічні проблеми. Увага акцентується на тому, що Д. Січинського мало цікавила поезія Т. Шевченка з відчутно вираженим фольклорним началом. Композитор вибирає для своїх творів вірші з нейтральним лексичним матеріалом. Тому сприйняття Т. Шевченка є у нього інакшим, аніж у М. Лисенка і його послідовників. Зазначається, що в музичній інтерпретації лірики Т. Шевченка Д. Січинський значно випереджує свій час, бо у віршах поета його цікавить не національно-історична, визвольна тематика, а тексти, для яких характерний поглиблений психологічний самоаналіз.
Мета статті – виявити рівень індивідуальної ідентичності композитора Д. Січинського у його зверненні до творчості Т. Шевченка. Методологія дослідження полягає у застосуванні комплексного системного підходу, що зумовило використання таких методів дослідження: історико-генетичного, що виявляє генезу явищ; герменевтичного, що розглядає музичний текст як знаково-символічну систему в її соціокультурному та історичному контексті. Наукова новизна роботи полягає у застосуванні герменевтичного методу в дослідженні музичного і поетичного текстів у вокально-хорових творах Д. Січинського на вірші Т. Шевченка.