ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДУХОВНИХ СИМВОЛІВ В КАНТАТАХ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ (НА ПРИКЛАДІ СИМФОНІЇ-КАНТАТИ ВІКТОРА КАМІНСЬКОГО «УКРАЇНА. ХРЕСНА ДОРОГА»)

Анотація

Втілення релігійної тематики у масштабних хорових полотнах українських композиторів ХХ–ХХІ ст. отримало новий імпульс в роки Незалежності. Відтак помітний не лише значний кількісний прогрес у творах, пов’язаних з духовними джерелами, але й розширення тематичних обріїв хорової музики, в якій по-новому, відповідно до сучасного культурно-інформаційного простору, інтерпретується вельми широкий спектр сакральних образів, алюзій і символів. Особливістю кантат філософсько-релігійного спрямування українських композиторів є, по-перше, використання фольклорно-символічних образів, які в нашій духовній традиції нерозривно пов’язані з художнім переосмисленням християнського канону, по-друге, духовна тематика в кантатах дуже часто опосередковується через літературно-поетичні джерела. Найчастіше сакральні символи опосередковуються поетичними текстами Т. Шевченка та І. Франка, тим більше, що в їхній творчості постійно зустрічаються релігійні алюзії та паралелі. У цьому контексті розглядається трансформація духовно-релігійної символіки у симфонії-кантаті «Україна. Хресна дорога» Віктора Камінського на слова Ігоря Калинця. Сакральні символи сповнюють всі чотири частини циклу й інтерпретуються у стислому зв’язку зі «станціями» хресної ходи українського народу, несення хреста бездержавності. Відзначаємо винятково вдало знайдену музичну систему вираження, якою композитор немовби зсередини «підсвічує» багатоманітні смисли поезії Ігоря Калинця. Динамічність, театральність інтонаційних подій у першій частині «Страсті», живописна іконописність другої частини «Реквієм», архітектурна застиглість третьої частини «Некрополь» вивершуються всеосяжністю поетичного Слова у фіналі «Визволене слово», піднімаючись до вершини – вивільнення вічної сутності, нагадуючи про біблійне «Спочатку було Слово. І Слово було Бог».