СКРИПКОВИЙ КОНЦЕРТ В УКРАЇНІ НА ЗЛАМІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ: ХУДОЖНІ ПОШУКИ ЙОЗЕФА КАРБУЛЬКИ

Анотація

Досліджуються художні пошуки чеського скрипаля Йозефа Карбульки у контексті розвитку жанру скрипкового концерту в Україні на зламі XIX–XX століть, здійснюється спроба вирізнити внесок мистця у формування виконавської та композиторської традиції українського скрипкового мистецтва. Проаналізовано маловідомий твір скрипкового репертуару – Концерт d-moll, опублікований у 1911 році. Стверджується, що упродовж століть на українському музичному ґрунті заявили про себе видатні зарубіжні виконавці, які нерідко поєднували виконавську діяльність із композиторською та педагогічною практикою, ставши фундаторами скрипкових шкіл та новаторами художньої і виконавської творчості. Серед них особливе місце посідають Кароль Ліпінський, Генрик Венявський, Кароль Шимановський, Павел Коханський та інші мистці, чия творчість істотно вплинула на розвиток вітчизняного музичного середовища та загалом європейського скрипкового мистецтва. Водночас у мистецькому просторі України на зламі ХІХ–ХХ століть помітні здобутки демонстрували й інші музикан-и, переважно польського та чеського походження, які сприяли розширенню виконавських практик, професіоналізації музичного середовища та інтеграції української культури у загальноєвропейський контекст, серед яких – Й. Карбулька, Я. Кубелик, Е. Млинарський, Й. Перман, П. Перковський, Ф. Ступка та ряд інших скрипалів.Діяльність таких мистців, що поєднувала виконавську майстерність із педагогічними ініціативами та організаційною роботою, залишила значний слід у музичному житті ХХ століття.Зʼясування ролі Скрипкового концерту d-moll Йозефа Карбульки (1866–1920) показало, що твір став одним із попередників композиторських здобутків Кароля Шимановського, зокрема, Першого концерту для скрипки з оркестром (1916), написаного у співпраці з Павелом Коханським, Скрипкового концерту Сергія Борткевича, створеного разом із чеським скрипалем Ф. Смітом (1916), Скрипкового концерту Віктора Косенка (1919) та послідовників, що започаткувало розвиток жанру скрипкового концерту у ХХ столітті.У результаті проведеного дослідження аналітичного розгляду Концерту для скрипки з оркестром d-moll Йозефа Карбульки стверджується, що творчість мистця поєднала високий технічний рівень із ліричною виразністю. При тому, що твір є прикладом домінантно-сольного типу комунікативності виконавських партій, у ньому подекуди простежується характерна для романтичної епохи інтеграція сольної та оркестрової партій, що свідчить про елементи симфонізації жанру. Серед головних специфічних ознак твору – використання етнохарактерних мотивів та ритмо-інтонаційних моделей, а також риси вільного формотворення (композиційна модуляція та ін.), що у комплексі формує специфічну ідентичність Концерту.Поєднання у діяльності Йозефа Карбульки виконавства, педагогіки та композиції свідчить про мистця як про одну із ключових постатей у становленні як української, так і загальноєвропейської скрипкової традиції на зламі ХІХ–XX століть. Отож, перспективи подальших досліджень представленої теми вбачаємо у компаративному погляді на скрипкову творчість Йозефа Карбульки та сучасників мистця, а також в увиразненні педагогічної ролі чеського майстра в Україні.