КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО МУЗИЧНОГО ВИКОНАВСТВА В ПСИХОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ

Анотація

Спілкування та комунікація відіграють важливу функцію в камерному ансамблі. Проблематика теорії та методика формування музичного, зокрема камерно-інструментального виконавства, а особливо його комунікативний компонент, є надзвичайно актуальною. Саме досліджуючи комунікативний компонент, кристалізуємо постулат специфіки спілкування в контексті колективного музикування, за основу якого взято різноманітні психологічні характеристики особистості та можливості проекцій даних теорій саме в галузь камерно-ансамблевого виконавства. Висвітлюються умови ефективного розкриття особистісного потенціалу музиканта-виконавця в контексті проекції психології мистецтва у розбудову виконавської інтерпретації музичного твору в галузі камерно-ансамблевого музикування. Формується визначення камерно-ансамблевого музикування як форми колективної музичної діяльності, яка виявляє знання, вміння і навички всіх учасників колективу в процесі емоційно-виразного, інтерпретаційно визначеного та ансамблево-узгодженого виконання музики. Камерними ансамблями, в яких налагоджена комунікація, досягаються довготривалі продуктивні музикування, що є запорукою апроксимації втілення вищого ансамблевого «Я». На прикладі типології особистостей К. Юнга, а також похідної типології І. Мейєрс-К. Бріггс, формується концепція диференціації типів особистостей, спроектованих в галузь камерного ансамблю. Демонструється трансформаційний погляд на розвиток сучасного виконавського мистецтва, де вагомого значення у дослідженні специфіки розвитку камерно-інструментального виконавства набувають процеси розвитку особистісного потенціалу виконавця-ансамбліста як підґрунтя створення колективної інтерпретаційної моделі виконання музичного твору.