ТОПОС ВІДНЯ ЯК МІСЦЯ РОЗГОРТАННЯ СМИСЛІВ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ГАБСБУРЗЬКОЇ ГАЛИЧИНИ

Анотація

Розглядаються окремі географічно визначені місця, пов’язані з просторами національної культурної пам’яті. Стверджується, що це «місця спогадів», які стали осередками культурного та духовного життя українців поза межами України. Констатується, що для українців Галичини таким «пам’ятним місцем» впродовж ХІХ століття залишався Відень. Як головне місто Австро-Угорської імперії Відень був взірцем для наслідування та сприяв поширенню у Галичині соціальних структур, які стали засобами організації тут мистецького життя. Поняття «топос Відня» розглядається крізь призму категорій сакрального/профанного, як священне місто музики, пов’язане насамперед з іменем В. А. Моцарта. Зазначається, що вплив Моцарта був найвідчутнішим саме у творчості М. Вербицького, який у своїх оркестрових творах наслідував стиль оперних увертюр Моцарта. Аналізується кантата «Заповіт» Вербицького, написана на текст однойменного вірша Т. Шевченка. Композитор шукав відповідні музично-виразові засоби поза сферою національного, тому оркестровий вступ до «Заповіту» нагадує початок увертюри до Моцартового «Дон Жуана», з особливо різким динамічним контрастом, який символізує два світи – мертвих і живих. Вплив Моцарта на творчість композиторів перемишльської школи пояснюється їх особливим ставленням до традиції. Моцарт був для них втіленням високого класичного канону, а не тільки класицизму як стилю. Зазначається, що безпосереднє відношення до творчості М. Вербицького мала австрійська розважальна музика з наявним у ній військовим колоритом. Композитор використовував у своїх оркестрових творах елементи військової музичної риторики. Стверджується, що для галицьких музикантів останньої чверті ХІХ ст. взірцевою стала творчість Ф. Шуберта. Прикладом такого впливу є солоспів О. Нижанківського «Минули літа молодії» на слова Т. Шевченка. Взірцем для композитора могла бути пісня Шуберта «Передчуття воїна» з його останнього циклу «Лебединий спів». В основу твору покладено контрастне співставлення двох образних сфер: похмурого передчуття та світлих спогадів. У статті розглядається також період віденського fin-de-siecle та його вплив на творчість С. Людкевича. Зазначається, що характені ознаки fin-de-siecle наявні у симфонії-кантаті «Кавказ».