ПРО ЛОГОСНУ ПРИРОДУ МУЗИЧНОГО ВИКОНАВСТВА (СПРОБА ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ)

Анотація

Відомо, що музично-виконавське мовлення як явище “інтонованого смислу” (Б. Асаф’єв) має, у сенсі діапазону образних втілень, універсальну природу. Ця особливість є унікальною. Вона обумовлена генетичною сутністю музичної інтонаційності, її абстрактним характером. Здатність музичного виконавства, декодуючи графічну структуру нотного тексту, у невербальний та невізуальний спосіб доносити до рецепієнтів множинність смислів художньої образності робить його феноменом і мистецьким, і соціальним водночас. З усього спектру видів мистецької діяльності людини така здатність виокремлює музичне виконавство та потребує грунтовного наукового осмислення. На переконання Олександра Козаренка, така природа музичного виконавства обумовлена його логосною сутністю. Поняття логосності музичного виконавства досі ще не осмислювалось музичною наукою. Відтак, розкриття такої теми передбачає наступне моделювання структури наукового пошуку. Перший етап — історія поняття Логос (етимологія, філософський та релігійний дискурс, історія застосування, аспекти культурологічного функціонування). Другий етап — модерне та новомодерне трактування Логосу як інтелекту. Третій етап — музичне виконавство як реалізація високоінтелектуальної ігрової діяльності (“Homo ludens” Й. Гейзінга): – гра в мистецтві сягає своєю кореневою системою ритуалу; – парадокси християнсько-теологічного дискурсу гри (Dies ludens - Eclesia ludens - Homo ludens за Х. Ранером); – багаторівнева структура музичного інтелекту, де аналітично-раціональне та стихійно-емоційне у взаємному проростанні поєднуються. Четвертий етап — логосне музично-виконавське мовлення як звуко-інтонаційне втілення цілісного та органічного смислу, що характеризується інтелектуально-емоційною збалансованістю музичного образу.