СИМФОНІЯ C-DUR МАКСИМА БЕРЕЗОВСЬКОГО У КОНТЕКСТІ НОВОГО БІОГРАФІЧНОГО СЦЕНАРІЮ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ МИТЦЯ
Ключові слова:
творчість Максима Березовського, світська інструментальна музика, ранньокласичний період, симфонія, камерний оркестрАнотація
Актуальність дослідження. У статті вивчається нещодавно знайдена Симфонія видатного українського композитора другої половини ХVIII століття Максима Березовського. Зараз М.Березовський широко відомий як церковний композитор, один з перших авторів циклічних духовних концертів, однак його творча діяльність була більшою мірою пов'язана з імператорський театром і придворним музичним побутом, до чого спонукала посада музиканта-інструменталіста. Рід діяльності М. Березовського як світського музиканта визначив творчий інтерес до написання інструментальної музики, призначеної для світського камерного й оркестрового музикування. Метою статті є з'ясуванні значення Симфонії М.Березовського, як одного з творів світського напрямку, у світлі нових відомостей про життєтворчість митця. Методологія. Враховуючи особливості матеріалу та аналітичний підхід до його вивчення, було обрано методи теоретичного дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, розумове моделювання, сходження від абстрактного до конкретного та ін.). Висновки. На підставі аналізу Симфонії у контексті нових документально доведених відомостей про життєтворчість М.Березовського, було встановлено, що цей твір написаний не випадково і виявляєабсолютну обізнаність митця в усіх композиторських тонкощах – у тому, як побудувати тему та створити на її основі гомофонний склад, у техніці оркестрового письма, тогочасному формотворенні та ін. Від початку своєї творчої кар’єри М.Березовський добре знав можливості оркестру як виконавець, долучений до італійської оперної та інструментальної музики. Симфонія збагачує нашу уяву про доробок М.Березовського у галузі світської інструментальної та оперної музики і розширює коло творів митця, що виходять за межі духовного напрямку. Деякі ознаки вказують на те, що Симфонію була не самостійним твором, а увертюрою до опери «Демофонт».
Посилання
Алешина М.Н. Русско-итальянские стилевые диалоги в симфонии С-dur Максима Березовского [Електронний ресурс]. Вестник КемГУКИ. 2015. № 33. С. 114-119. URL: https://cyberleninka.ru/article/v/russko-italyanskiestilevye-dialogi-v-simfonii-s-dur-maksima-berezovskogo (дата звернення: 25.10.2018).
Березовчук Л.Н. Придворный оркестр // Музыкальный Петербург. Энциклопедический словарь. Том I: XVIII век. Кн. 2 (К – П). СПб.: Композитор, 1998. С. 413-420.
Болховитинов Е. Березовский // Друг просвещения. СПб., 1805. Июнь. С. 224-225.
Прянишникова М. Максим Березовский и его светские сочинения // Буклет диска «Maxim Berezovsky. Secular music» [Електронний ресурс]. Москва, 2003. URL: http://www.caromitis.com/catalogue/booklets/cm0022003.html (дата звернення: 25.10.2018).
Ракочі В. Рукописи не горять, або Симфонія До-мажор Максима Березовського // Студії мистецтвознавчі. 2018. Число 1. С. 45-54.
Рыцарева М.Г. Композитор М. С. Березовский: Жизнь и творчество. Л.: Музыка, 1983. 144 с.
Штелин Я. Музыка и балет в России ХVIII века. Пер. и вступ. ст. Б. И. Загурского. Л.: Тритон, 1935. 191 с.
Шуміліна О. Реконструкція біографічного сценарію життєтворчості Максима Березовського у світлі основних положень концепції вікового музикознавства Н. Савицької // Українська музика. Науковий часопис ЛНМА імені М. В. Лисенка. Львів, 2018. Число 3 (29). С. 21-28.