ДО ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОХОРЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ ПРО НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ

Анотація

Дослідження пов’язане з актуалізацією вітчизняної наукової спадщини етнохореологічного напрямку, яка є вагомою складовою у структурі культурологічних, мистецтвознавчих, етнографічних, фольклористичних та хореознавчих досліджень, однією з необхідних умов збереження національної танцювальної спадщини у її традиційному вимірі. Методологія дослідження полягає у використанні аналітичного методу – для аналізу наукових джерел з балету у філософському, культурологічному, мистецтвознавчому, психологічному, педагогічному просторі; історичного методу – для аналізу причинно-наслідкових особливостей виникнення і становлення етнохореологічного знання як форми осмислення танцювального мистецтва; порівняльного методу – для виявлення спільних і відмінних ознак методу трактування явища народного танцю у працях видатних дослідників минулого; синтетичного методу – для узагальнення різноманітних суб’єктивних ідей і теорій вітчизняних дослідників у галузі хореографії. Наукова новизна полягає у тому, що автором вперше у вітчизняному мистецтвознавстві обґрунтовано і визначено поняття етнохореологія та її функції у засновників даного напрямку вітчизняного наукового знання; простежено і виявлено етап становлення провідних параметрів поняття етнохореологічних проблем у науковому доробку не лише в межах України, але й української діаспори; доведено, що історичні передумови спричинили хаотичність у становленні наукової дисципліни «етнохореологія» як культурознавчої та мистецтвознавчої галузі знань, розкрито необхідність розвитку даного напрямку наукових досліджень для збереження, відтворення та реконструкції традиційної танцювальної культури українців, а також створення нових форм та розвитку вже існуючих сценічного народного танцю як питомо українського виду танцювального мистецтва; окреслено коло питань, які вимагають свого негайного вирішення на рівні створення понятійно-категоріального апарату хореографічної культури, явища танцю в традиційному суспільстві, його значимості для об’єктивного висвітлення буття українського народу. Вивчення та дослідження української етнохореологічної спадщини з часів її появи як періоду становлення науки дозволяє висвітлити провідні напрями, якими рухалася наука впродовж наступних десятиліть, виявити проблеми, які стоять перед сучасними дослідниками народного танцю в його традиційному вимірі та сценічній формі існування, окреслити провідні постаті дослідників, які стали засновниками вітчизняного наукового знання про народний танець.