СКРИПКОВИЙ ЦИКЛ БОГДАНА ШИПТУРА З ЕПІГРАФАМИ З ПОЕЗІЇ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Анотація

В статті вказано на необхідну умову залучення національних зразків педагогічного репертуару в навчально-виховному процесі підготовки скрипалів. Особливу роль тут відіграють програмні п’єси, що спираються на образи й сюжети, безпосередньо пов’язані з Україною та її природою. Для аналізу обрано цикл Богдана Шиптура для скрипки й фортепіано, який складається з чотирьох п’єс із програмними назвами та епіграфами з віршів Марійки Підгірянки для дітей. Більшість цих уривків взято з її збірки «Мої пісні». Поетеса й педагог у своїй творчості орієнтувалася на український фольклор, на його виховний та духовно-пізнавальний потенціал.
Перша п’єса циклу «В літню пору» позначена рисами пісні-маршу. Цей жанр органічно випливає із тексту епіграфа. Скрипка й фортепіано взаємно доповнюються у відображенні піднесено-бадьорої ходи. Друга п’єса «Дзвіночки» містить звуконаслідувальний «лейтмотив», що володіє смисловою функцією гарних побажань. Композитор застосував у контрапунктуючих між собою партіях інструментів винахідливі фактурні трансформації та ладо-тональне оформлення, наближене до народних гармонічних засобів. Третя п’єса «Колишися калинонько» вирізняється ліричним настроєм та нагадує народні колискові – як за ритмо-інтонаційними зворотами, так і за ладовими й структурними прикметами. Фінал «Ой селом, селом» є розгорненою картиною з різноманітним тематизмом – від коломийкової скоромовки до імпровізаційного речитативу та задумливої споглядальності. Діатоніка тут поєднується із альтераціями та хроматизмами, танцювальність із пісенністю, тричастинна форма – з варіантним розгортанням. В цілому цикл Б. Шиптура сполучив національно-характерну образність, властиву віршам поетки, та музичну лексику, інспіровану ними. Дует двох інструментів «унаочнив» красу мистецького слова, збагатив його емоційним і смисловим нюансуванням.