ЕВОЛЮЦІЯ ЖАНРУ ФОРТЕПІАННОЇ БАЛАДИ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ
Ключові слова:
фортепіанна балада, українська академічна музика, жанрові різновиди, інтонаційна єдність.Анотація
Незважаючи на масштабне представництво і багатство різновидів, жанр української фортепіанної балади ще не став об’єктом спеціального дослідження. Метою розвідки є від слідкувати шляхи еволюціонування жанру балади для фортепіано в історичній проекції. Романтичний жанр інструментальної балади, започаткований Ф. Шопеном та Ф. Лістом, знайшов різнопланові рецепції в українській фортепіанній творчості. Найбільш масштабно у інструментальній сфері представлено жанрові різновиди баладних жанрів для фортепіано соло, саме в тому їх різновиді, який поклав початок його розвитку у творчості Ф. Шопена.
Наведений хронологічний огляд засвідчує стабільну увагу українських композиторів до жанру фортепіанної балади від середини ХІХ століття до наших днів. Представництво цього жанру відрізняється багатством різновидів. Найчисленніше представлено в українському композиторському доробку баладу – концертну п’єсу середньої форми для фортепіано-соло. Поряд з цим поширеними є балади-мініатюри, балади з історико-патріотичною програмністю, балади пісенного типу, що відповідним чином проектується на драматургію і архітектоніку формотворення.
Від другої половини ХХ століття поряд з базовим різновидом балади, дедалі частіше зустрічаються синтетичні жанрові моделі баладного типу. Серед різновидів жанру присутні балада-мініатюра як складова салонного чи дидактичного циклу, балада – концертна п’єса, соната-балада, концерт-балада та рок-балада.
Їй притаманні неоромантичні риси, оповідний характер висловлювання, лірико-епічний чи епіко-драматичний образний стрій, картинно-живописні засоби змалювання сюжету, яскраві емоційні контрасти, імпровізаційність і варіативність у розвитку тематизму, принцип монотематизму. Структурно балада трактується як п’єса у тричастинній, рапсодичній (контрастно-складовій) чи варіаційній формах, балада у вільно трактованій сонатно-циклічній формі на підставі інтонаційної єдності тематизму з численними образними трансформаціями.
Посилання
Баренбойм Л. Эмиль Гилельс: Творческий портрет артиста / Л. А. Баренбойм; [ред. Т. Н. Голланд]. Москва: Сов. композитор, 1990. 264 с.
Безбородько О. А. Взаємодія композиторських і виконавських засобів виразності в Другій сонаті-баладі Бориса Лятошинського. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2018. Вип. 122. С. 110-124.
Безбородько О. А. Соната-балада № 2 op. 18 Бориса Лятошинського в класі спеціального фортепіано. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Київ : НМАУ, 2017. 102-131 c.
Безуглый, Т. Конашевичь Сагайдачный : Баллада: Для ф.-п. [Ноти] СПб. : Бернард, ценз. 1864. 17 с.
Бентя Ю. Передмова. Безуглий Тимофій ЦДАМЛМ України Ф. № 1255 оп.1
Вілінський М. Російські варіації в епічному стилі. Елегійна сюїта. Балада у формі варіацій. Дитячий альбом. Варіації ор. 33 № 2. [Ноти] К., 1953. 57 с.
Квасневський В. Балада. Романтичні сторінки: Фортепіанні твори. [Ноти]. Львів: Компанія ―Манускрипт‖, 2007. 74 с.
Клин В. Л. Л. Ревуцький – композитор-піаніст. Київ : Наукова думка, 1972. 239 с.
Клин В.Л. Українська радянська фортепіанна музика. Київ: Наукова думка,1980. 314 с.
Корній Л. Історія української музики. Київ–Нью-Йорк, 2001. Ч. ІІІ. 477 с.
Лятошинський Б. Балада. [Ноти] К.: Муз. Україна, 1971. 232 с.
Марценківська О. В. Жанр балади в музиці Б. Лятошинського (до проблеми традицій та новаторства). Київське музикознавство. 2018. Вип. 57. С. 45-59.
Михайлов М. М.М. Вілінський. К.: Рад. композитор, 1962. 103 с.
Молчко У. Б. Композиторська спадщина Остапа Бобикевича у сучасних навчально-методичних виданнях. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2014. № 1. С. 16-21.
Назаренко В., Вілінський Ю. Композитор і педагог Микола Вілінський (до 125-річчя від дня народження). Музика. 2013. № 6. С. 8–11.
Свірідовська Л. Засоби образного оновлення української фортепіаної мініатюри кінця ХІХ – першої третини ХХ століття Вересень. 2010. №1-2 (50-51). С. 107-113.
Свірідовська Л. М. Фортепіанна мініатюра в українській музичній культурі (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття): автореф. дис. … кандидата мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2007. 16 с.
Соколова С. Балада для королеви Культура і Життя. 2012. 13.07. URL : http://lagodyuk.com.ua/ru/content/%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8
Степанченко Г. Музика й історія Михайла Степаненка. ZN.UA. 2002. № 27. 19.07. URL: https://dt.ua/CULTURE/muzika_y_istoriya_mihayla_stepanenka.html
Чередниченко О. В. Фортепіанна творчість С. Борткевича в світлі класико-романтичної традиції: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. кандидата мистецтвознавства: 17.00.03 Харків, 2008. 21 с.
