ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОНОВЛЕННЯ ЗВУКООБРАЗУ ФОРТЕПІАНО В ЕПОХУ МУЗИЧНОГО РАДИКАЛІЗМУ ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯ

Анотація

У статті досліджується процес еволюції звукового образу фортепіано в контексті інтеграції урбаністичних мотивів у систему інструментального мислення. На прикладі окремих композицій європейських та американських композиторів початку ХХ сторіччя відслідковано специфіку втілення «машинного» динамізму засобами фортепіанного письма та досліджено феномен поліваріантності звукообразу фортепіано в епоху стильового радикалізму. На початку ХХ ст. європейська цивілізація екстраполює у мистецький простір динамічні імпульси техніцизму і машинерії як відображення стрімкої індустріалізації і механізації побутового життя. Урбаністична естетика не лише диктує новітні принципи формотворення і структурування мистецьких об’єктів, але й докорінним чином впливає на трансформацію і переосмислення звукового «амплуа» вже традиційного інструментарію. Адже кожен інструмент, як звуковий символ епохи, має історичні передумови трактування звучності, що обумовлюють його здатність відобразити концепцію інтонованого світовідчуття. Фортепіанна музика, сфокусовуючи духовні і стильові начала новітнього мистецтва початку ХХ ст., у повній мірі демонструє протиріччя всіх антиномій сучасного музичного мислення. Очевидно, що багатозвучність і звукотембральна поліваріантність, здатність до різного роду модифікацій та до відтворення фактури будь-якого типу стали основними чинниками активного залучення фортепіано у сферу звукових проекцій новітнього урбаністично-індустріального звукового ландшафту, а розмаїтий спектр образів фортепіанного звуку ‒ від сонористично-колористичного до ударно-шумового – у повній мірі виявився запотребуваним молодими композиторами.