ЧОТИРИ РОМАНСИ ОР. 11 ПИЛИПА КОЗИЦЬКОГО: ПІД ЗНАКОМ МОДЕРНІЗМУ
Ключові слова:
Пилип Козицький, музика початку 20 століття, поезія Тагора, вокальна лірика, модернізмАнотація
Стаття присвячена раннім вокальним творам П. Козицького. Вірогідно, у зв’язку з політичною ситуацією, до нашого часу збереглося лише декілька опусів раннього періоду творчості цього українського композитора. Серед них – Чотири романси для голосу та фортепіано ор. 11. У статті стверджується, що у цьому опусі ми можемо побачити модерністський вектор пошуків композитора. Показово, що увагу П. Козицького привернули вірші лише сучасних йому авторів. Він став першим українським композитором, який написав музику до поезії Р. Тагора,зокрема – до віршу «Він шепнув мені» з його збірки «Садівник». У першій третині 20 століття у Західній Європі спостерігалася велика хвиля уваги до творчості цього індійського поета, композитора та філософа. У своїй музичній інтерпретації Р Тагора (у перекладі українською Ю. Сірого) композитор не прагне відобразити орієнтальний колорит, натомість, передає різні психологічні відтінки цієї поезії. Подібне сприйняття Р. Тагора представлено і у творі Л. Яначека – у «Божевільному подорожньому» для чоловічого хору за участі тенора, баритона та сопрано соло, що був написаний у 1922 році (як і романс П. Козицького), також на вірш зі збірки «Садівник». Приблизно в один і той же час до поезії Р. Тагора звернулася низка інших відомих західноєвропейських композиторів, серед яких – Д. Мійо, К. Шимановський, А. Цемлінський. Інші романси опусу 11 написані на вірші українських поетів: П. Филиповича (поета доби Розстріляного Відродження) та близького товариша П. Козицького П. Тичини (з яким у композитора були подібні творчі погляди та з яким вони входили до одного мистецького кола). Зазначається, що весь опус може розглядатися як цикл, що відображає різні стадії життя жінки. Для циклу також характерні явні відсилання до театрального мистецтва в специфічних ремарках, що зустрічаються протягом усього опусу. Проте, незважаючи на яскравість музики Чотирьох романсів ор. 11, модерністські інтенції молодого композитора були змінені, і творчість П. Козицького стала розвиватися іншим шляхом.
Посилання
Антропова Т. Київські учні Болеслава Яворського: специфіка становлення композиторських індивідуальностей Пилипа Козицького та Михайла Вериківського (на прикладі аналізу камерних творів 10–20-х років 20 століття). Науковий вісник : До 100-річчя Київської консерваторії – НМАУ ім. П. І. Чайковського : Композитори і музикознавці Київської консерваторії (1913–1922 роки). Київ, 2014. Вип. 112. С. 96-123
Гордійчук М. М. Пилип Козицький. Київ: Музична Україна, 1985. 64 с.
Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. Київ: Музична Україна, 1969. 426 с.
Жарков А. Цикл «Четыре романса» Ф. Козицкого в контексте теоретических воззрений Б. Яворского. Вопросы анализа вокальной музыки. Тематический сборник научных трудов. Киев, 1991.
Ржевська М. Ю. На зламі часів. Музика наддніпрянської України першої третини XX століття у соціокультурному контексті епохи. Київ: Автограф, 2005. 351с.
Тагор Р. Садовник: лірич. поезії; пер. Юр. Сірого. Київ: Дзвін, 1918. 100 с.
Тельнюк С. Молодий я, молодий… Поетичний світ Павла Тичини (1906 – 1925). Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1990. 418 с.