ПРИКЛАДИ НАВЧАННЯ У ЗАРУБІЖНИХ ФАХІВЦІВ НА РАННЬОМУ ЕТАПІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СКРИПКОВОГО МИСТЕЦТВА КИТАЮ

Автор(и)

  • Чен Менвей

Ключові слова:

скрипкове мистецтво Китаю, професійні форми музичної творчості, струнний оркестр, західні фахівці, педагогіка, концертно-виконавська діяльність

Анотація

Статтю присвячено вивченню та систематизації прикладів навчання китайських скрипалів у зарубіжних фахівців на першому етапі професіоналізації скрипкового мистецтва Китаю. Для досягнення поставленої мети зібрано факти навчання китайських скрипалів за кордоном, або у іноземних фахівців, що перебували на той час у Китаї. Простежено перші кроки переймання китайськими скрипалями досвіду і традицій високопрофесійного європейського скрипкового мистецтва у галузях виконавства, педагогіки, методики гри та скрипкової композиції. Матеріалами для дослідження слугували статті китайських музикознавців та істориків, публікації у пресі початку ХХ ст., автобіографічні спогади китайських учнів, що одними з перших здобували освіту на Заході. Приділено спеціальну увагу вивченню постаті інженера і скрипаля Ситу Мен Яня, який став першим національним скрипалем, що дав у Китаї сольний концерт, і першим національним китайським майстром у сфері виготовлення скрипок. У процесі вивчення окресленої теми виявлено, що перші з талановитих китайських скрипалів навчалися у Японії (Токійський Імператорський університет) та у західних фахівців: у англійця Роберта Харта, чеха І. Кеніга, голландця Хейста, американця В. Госса. Виявлено, що період на зламі XIX-ХХ ст. став тим переломним моментом, коли у Китаї вперше інтенсивно почали засвоюватись традиції високопрофесійного європейського скрипкового мистецтва у галузях виконавства, скрипкової композиції і педагогіки. Підсумовано, що цей період виявився важливим як перший етап ознайомлення китайських скрипалів з педагогічною системою та методикою західних фахівців, що сприяло організації у Китаї перших музичних навчальних закладів з відкриттям у них класу скрипки і створенню національними композиторами перших різножанрових композицій для скрипки. Дослідження може мати практичне значення для майбутніх продовжувачів вивчення процесів діалогічного спілкування Китаю із Заходом, а також для дослідників китайського скрипкового мистецтва у можливості використання його матеріалів у подальших розвідках про скрипкове мистецтво Китаю.

Посилання

Гучний концерт шанхайського корабельного будівельника. Гун бао [Суспільна газета]. Харбін, 1915. 21 травня. С. 8.

Є Бо. Про наше скрипкове мистецтво. Ченду, 1915. 19 с.

Му Цюаньчжи. Становление и развитие скрипичного искусства в Китае: образование, исполнительство, национальный репертуар. Дис. … канд. иск.: 17.00.02. Нижний Новгород. 2018. 205 с.

Хай М. Скрипка – провідний традиційний музичний інструмент українців. Студії мистецтвознавчі. Київ: ІМФЕ НАН України, 2007. № 4. С. 98-104.

Хань Гохуан. Перший західний оркестр Китаю. Дослідження оркестру Хотто. Хунань: Літературно-художнє видавництво, 1990. 174 с.

Цай Юаньпей. Тези про курс в галузі освіти. Пекін, 1912. 79 с.

Цін Рон Гонг. Схід вчиться у Заходу. 1909. URL: https://zh.wikipedia.org/wiki/%Е55АЕ5В9

Цянь Женькан. Історія Шанхайської музики. Шанхай, 2001. 694с.

Цянь Женьпін. Китайська скрипкова музика. Чанша: Хунаньське мистецьке видавництво, 2001. 234 с.

Чень Лінцюнь. Огляд китайської скрипкової музики до Ма Сицуня. Музичне мистецтво. Шанхай: Шанхайська консерваторія. 1995. №2. С. 33-36.

Чжу Бін. Скрипковий дім Шен. Пекін: Художнє видавництво Народно-визвольної армії, 1999. 368 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-03-31