ФОРМУВАННЯ ЖАНРУ ВОКАЛЬНОГО ЧОЛОВІЧОГО КВАРТЕТУ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ: ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС
Ключові слова:
камерний ансамбль, вокальний ансамбль, чоловічий спів, ансамблево-хорове виконавство. чотириголосся, чоловічий вокальний квартетАнотація
В статті піднімається проблема етимології жанру чоловічого вокального квартету, який займає серединне положення між сольними та хоровими жанрами, витоки становлення якого пов’язані з чоловічим ансамблево-хоровим співом і мають давні традиції. Вся західноєвропейська церковна музика Середньовіччя та Ренесансу спиралася винятково на чоловічий спів, а численні високотехнічні віртуозні 4-голосні композиції, створені представниками різних європейських шкіл в багатьох жанрах, становлять фундаментальну основу щодо розвитку вокального квартетного чоловічого виконавства, урізноманітненого специфікою дискантів (з ХІІІ ст.) та фальцетів. До ХV cт., з огляду на складну поліфонічну та вокальну техніку творів, переважав сольний ансамблевий спів а капелла або з інструментальним супроводом, який залишається в основі сакральної ренесансної ансамблево-хорової культури, збагачуючись світськими ансамблевими жанрами (4-голосі мотети, мадригали, шансон, лід, квадлібет тощо). У бароко 4-голосний квартетний склад для хлоп’ячо-чоловічих голосів (SATB) є панівним, тісно співдіючи між сольно-ансамблевим та хоровим викладами у площинах церковної професійної традиції канторей, парафіяльних хорів та ансамблів ад’ювантенів та товарисько-концертних угрупувань студентів університетів Collegia musica. Застосовується змішаний тип чоловічих квартетів (з дискантами і фальцетами), використовуються ансамблеві вставки у великих композиціях за типом soli-ripieno та практикується мінімальний склад 4-х виконавців: “один голос на одну партію”. Традиції чоловічого квартету розвивав М. Гайдн, стабілізуючи чоловічий склад ТТВВ у численних поліфункційних композиціях (“квартети для чоловічих хорів”). Л. Ван Бетговен один зі своїх 14 чотириголосих канонів доручає 4 тенорам. Вагомий внесок у розвиток жанру зробили Ф. Мендельсон, Ф. Шуберт, Й. Брамс, які працювали у церковній та світській традиції. Остання збагатилася за рахунок суто чоловічого ансамблево-хорового руху лідертафель з великою генерацією композиторів-піснярів. На зорі ХХ ст. вокальний чоловічий квартет апробується А. Брукнером, Є. Мандичевським, Г. Холстом в нових умовах естетично-культурних запитів, відповідаючи завдяки семантиці тембральної гами на виклики сучасності, найчастіше - військово-мілітарної та філософської тематики.
Посилання
Асафьев Б. Камерный вокальный ансамбль. О хоровом искусстве: сб. статей / сост. А. Павлова-Арбенина. Ленинград : Музыка, 1980, 216 с.
Бодишевская Н. История зарубежного хорового искусства. Могилев: УО «МГУ им. А.А. Кулешова», 2012. 104 с.
Грубер Р. Всеобщая история музыки ч.1 Москва: Музыка,1960. 415 с.
Даньшина Н. Специфіка виконання ренесансної вокальної музики в умовах вітчизняної хорової практики. Дис... канд. мистецтвознавства. Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво. Київ, НМАУ ім. П. Чайковського, 2013. 202 с.
Коваленко Т. Духовные сочинения М. Гайдна в контексте австрийской музыкальной традиции XVIII века: дисс. ..канд. искусствоведения: 17.00.02. Москва, 2012. 223 с.
Людкевич С. Старогалицька пісенність ХІХ століття. Людкевич С. Дослідження. Статті. Рецензії. Виступи. Т.2. Львів “Дивосвіт”, 2000. С.399.
Неф К. История западноевропейской музыки. Москва: Музгиз. 1965. С. 87.
Новакович М. Галицька музика Габсбургської доби (1772–1918) в контексті явища національної ідентичності: дис… док. мистецтвознавства. Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво. Одеса, 2020. 494 с.
Польская И. Камерный ансамбль: История, теория, эстетика. Xарків, 2001.396 с.
Прюньер А. Новая история музыки: Средние века – Возрождение. Пер. и коммент. С.А.Лопашова; пред. Р. Роллана. Москва: Музгиз, 1937. 244 с.
Симакова Музыкальные жанры эпохи Врозрождения: Учебное пособие. Москва: Музыка, 1985. 360 с.
Ткаченко С. Немецкий мотет в творчестве Й. Брамса. Обсерватория культуры, Москва, 2015, №3. С. 58-64.
Хомінський Й. Історія гармонії та контрапункту. кн.1. Київ: Музична Україна, 1975. 576 с.
Blazin D. Michael Haydn and the Haydn Tradition: A Study of Attribution, Chronology and Source Transmission: PhD diss. New York University, 2004. P. 235–354.
Chominski J. Historia muzyki w 2 cz., cz.1 PWM. Krakow, 1985. 930 s.
Dies A. Biographical Accounts of Joseph Haydn, Vienna. Haydn: Two Contemporary Portraits, Milwaukee: University of Wisconsin Press, 2010. 300 p.
Gramit D. Schubert and the Biedermeier: The Aesthetics of Johann Mayrhofer’s ‘Heliopolis” in Music and Letters, vol. 74, no. 3. Oxford : Oxford University Press, 1993. 361 p.
Harris Е. Handel as Orpheus: voise and desire in the chamber cantatas.Harvard University Press. 430 р.
Heller W. Music in the Baroque. Western Music in context. NY-London, 2012. 327 p.
Herl J. Worship Wars in Early Lutheranism: Choirs, Congregation and Three Centuries of Conflict. Oxford: University Press, 2004. 450 р.
Erhardt L. Brachms. PWM, 1969. 402 s.
Коhler K. Mendelsson Bartoldi. Przel. J.Bronowicz. PWM, 1980. 175 s.
Leonard J. Grab und Mond ("Silberblauer Mondenschein"), quartet for unaccompanied male voices, D. 893. Електронний ресурс URL: https://www.allmusic.com
Nickel S. Männerchorgesang und bürgerliche Bewegung 1815–1848 inMitteldeutschland. Köln. 392 s.
The Oxford Dictionary of Music. Oxford, NewYork, 1985. 900 s.
Sherman С., Donley Th. Johann Michael Haydn (1737–1806), a chronological thematic catalogue of his works. New York: Pendragon Press, 1993. 400 р.
Spitta Ph..Johann Sebastian Bach. Leipzig, Breikoff und Hartel Vol. 1, 854 s.
Електронний ресурс URL: http://www.lvbeethoven.com/Oeuvres/ ListOpus.html
Електронний ресурс URL: http://zthoughtcriminal.blogspot.com/2013/09