ТРЕТІЙ ФОРТЕПІАННИЙ КОНЦЕРТ П. І.ЧАЙКОВСЬКОГО: ПИТАННЯ «ЗАТЕМНЕНОЇ» БІОГРАФІЇ
Ключові слова:
творчість П. Чайковського, жанр сольного інструментального концерту, Концерт №3 Es-dur для фортепіано з оркестромАнотація
У статті вивчається Третій фортепіанний концерт П.Чайковського – одна з небагатьох малодосліджених сторінок творчості композитора. Концерт зазначається у працях, присвячених творчості П.Чайковського, однак вказуванні відомості далеко не завжди є достовірними. Поза увагою дослідників залишаються питання, пов’язані зі створенням концерту, визначенням особливостей будови, аналізу музичного матеріалу та ін. Не на багато краща ситуація склалася і серед виконавців: Третій фортепіанний концерт суттєво програє конкуренцію першим двом концертам П. Чайковського, а більшість з тих піаністів, які все ж таки додали його до свого репертуару, обмежуються лише першою частиною Allegro brillante. Перебуваючи дещо осторонь усієї творчої спадщини П. Чайковського, цей твір має статус маргінального. Незважаючи на це, він потребує значно глибшого вивчення та осмислення, що можна зробити тільки у контексті тих об’єктивних історичних обставин, які виникли під час його створення, що й допоможе дещо прояснити його сьогоднішній статус. Концерт №3 для фортепіано з оркестром – останній твір, над яким працював П. Чайковський. Ідея створення виникла у композитора влітку 1893 року, а музичним матеріалом мали стати ескізи Симфонії Es-dur, яка у своєму тодішньому вигляді не задовольняла автора. Однак і робота над концертом теж проходила досить складно. На певному етапі роботи П. Чайковський хотів обмежитися лише першою частиною, однак у закінченому рукописі партитури Allegro brillante власною рукою поставив напис «Кінець 1-ї частини», що вказувало про подальший намір працювати над наступними частинами і зробити на основі матеріалу симфонії повноцінний тричастинний цикл. Нажаль, менш ніж за місяць П. Чайковський помер і не встиг довести свій намір до завершення. У 1894 році у видавництві П.Юргенсона була опублікована перша частина концерту, оркестрована П.Чайковським. Вона мала назву «Концерт №3» ор. 75. Дві наступні частини залишилися не оркестрованими, і цю справу взяв на себе С.Танєєв. По завершенні роботи, через два роки після публікації першої частини концерту, вони були видані окремим опусом, із назвою «Andante e Finale» ор. 79. Зараз ці опуси сприймаються як різні твори, однак їх слід об’єднати в один, бо вони є частинами Третього фортепіанного концерту П.Чайковського.
Посилання
Бэлза И. Предисловие к Полному собранию сочинений П. И. Чайковского. М.: Музгиз, 1948. Т. 62. С. VII – XIII.
Зінькевич О. С. П. І. Чайковський та Україна (Тематичний збірник наукових праць). Київ: Музична Україна, 1991. 277 с.
Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры: записки педагога. Изд. 5-е. М.: Музыка, 1987. 240 с.
Орлова Е. М. Петр Ильич Чайковский. М.: Музыка, 1980. 271 с.
Прибегина Г. А. Петр Ильич Чайковский. Изд. 2-е. М.: Музыка, 1984. 191 с.
Рахманинов С. В. Десять характерных признаков прекрасной фортепианной игры. Литературное наследие. М.: Советский композитор, 1978. Т. 3. С. 232 – 240.
Ручьевская Е. А. Чайковский (краткий очерк жизни и творчества). Изд. 5-е, исправленное. С.-П.: Композитор, 2010. 139 с.
Чайковский М. И. Жизнь Петра Ильича Чайковского (По документам, хранившимся в архиве в Клину). М.: Алгоритм, 1997. Т. 3. 617 с.
Чайковский П. И. Переписка с Н. Ф. фон-Мекк. Ленинград: Academia, 1936. Т. 3. 686 с.
Чайковский П. И. Полное собрание сочинений. М.: Музгиз, 1962. Т. 29. С. XI – XIII.
Яковлев В. Дни и годы П. И. Чайковского (Летопись жизни и творчества). М.: Музгиз, 1940. 740 с.
Blom E., ed. Abraham G. Music of Tchaikovsky. Works for Solo Instrument and Orchestra. New York, W. W. Norton & Company, 1946. P. 277.
Warrack J. Tchaikovsky Symphonies and Concertos. London, British Broadcasting Corp., 1969. P. 56.
