МИСТЕЦЬКО-АРТИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ БОГДАНА ДЕРЕВ’ЯНКА: З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ГУЦУЛЬСЬКОГО АНСАМБЛЮ ПІСНІ Й ТАНЦЮ
Ключові слова:
Богдан Деревянко, Гуцульський ансамбль пісні й танцю, хорове мистецтво, мистецько-артистична діяльністьАнотація
У статті розглядається постать професора Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка, заслуженого артиста України, хорового диригента, композитора Богдана Дерев’янка (1942), висвітлюється його мистецько-артистична діяльність, як високопрофесійного діяча хорового мистецтва, який відіграв важливу роль у творчому розвитку Гуцульського ансамблю пісні й танцю. Соціально-політичне, громадське, культурно-мистецьке середовище, в значній мірі, впливає на формування особистості, зокрема митця. Тісно переплелися якості ерудованого музиканта, талановитого диригента та композитора в постаті Богдана Дерев’янка. Протягом років у митця виробився свій своєрідний виконавський стиль, що сприяло досягненню високого професійного рівня тих колективів, у яких він невтомно працював. Богдан Петрович Дерев’янко (1942) – один із музичних діячів ХХ-ХХІ ст. на Західній Україні. Універсальною є особистість цього митця, який через засвоєння культур і багатогранність життєдіяльної функції досяг значних творчих результатів. Свідченням цього є його плідна праця у царині хорового мистецтва. Керуючи десять років Гуцульським ансамблем пісні й танцю (1970-1980 рр.) він утвердився як маестро і це стало періодом його творчого утвердження та зростання. А для даного колективу – вихід на новий виконавський рівень. Метою статті є осмислити творчу діяльність та аргументувати практичні здобутки Богдана Дерев’янка в контексті інтегративного підходу. Методологія дослідження полягає у застосуванні історикокульторологічного, джерелознавчого та системного методу – для висвітлення творчої діяльності митця в хоровому жанрі, що дозволило розкрити етапи розвитку та творчого зростання Гуцульського ансамблю пісні й танцю під керівництвом Б. П. Дерев’янка.
Посилання
Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції: навч.посіб. Київ, 2002. 204 с.
Бурбан М. Українські хори та диригенти. Дрогобич: Посвіт, 2007. 672 с.
Гелей С. «Мрія». Сторінки історії. Львів: «Афіша», 2005. 266 с.
Гринишин М. Арканове коло. Київ: Юніверс, 2007. 188 с.
Давиденко Я. З народних джерел. Культура і життя. Київ, 31 серпня 1972. № 68 (1832).
Затварська Р. Маестро гуцульського танцю. Івано-Франківськ, 2002. 96 с.
Кос-Анатольський А. Буковинський ансамбль пісні й танцю. Українська радянська енциклопедія. Том 2 (видання друге). Київ, 1978. С. 66-67.
Пиц. Б. Верховина. Українська музична енциклопедія. Том 1. Київ, 2006. 332 с.
Теличко В. Закарпатський заслужений народний хор. Українська музична енциклопедія. Том 2. Київ, 2008. С. 119-122.
Філоненко Л. Ярослав Барнич. Науково-популярний нарис про життя і творчість. Дрогобич: Відродження, 1999. 149 с.
Фільц Б. Буковинський ансамбль пісні й танцю. Українська музична енциклопедія. Том 1. Київ, 2006. С. 281.
Шевчук О. Гуцульський ансамбль пісні й танцю. Українська музична енциклопедія. Том 1. Київ, 2006. С. 562-563.
Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок». URL: http://philharmonia.com.ua/kolektivi/lonok.html