НАЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ІГОРЯ МАРКЕВИЧА

Анотація

У запропонованій статті постать видатного франко-італійського композитора й диригента Ігоря Маркевича осмислюється у контексті генези його національної ідентичності. Зазначено, що в українському музикознавстві, незважаючи на українське походження митця, його творчість і диригентська діяльність майже не досліджувались. Відтак метою публікації є формування інформаційного тезауруса української музичної культури щодо постаті І. Маркевича. Вперше у вітчизняний музикознавчий обіг уводяться матеріали з книги спогадів митця «Бути і бути» у перекладі з французької автора цієї розвідки. Констатується, що в роздумах про природу власної творчості І. Маркевич намагається глибше осягнути свою самість. При цьому він вказує на нерозривний зв’язок із своєю батьківщиною Україною та її народом, зазначивши, що є нащадком деяких видатних козацьких полководців та гетьманів. Композитор з великою пошаною пише про своїх предків, серед яких особливо виділяє постать прапрадіда Миколи Андрійовича Маркевича, автора п’ятитомної праці «Історія Малоросії», та підкреслює свою глибоку духовну з нимспорідненість. У його мемуарах демонструються генетичні родинні зв’язки, що являють собою своєрідний культурний мікст з української, французької, російської, шведської, німецької культур. При цьому, перевага надається саме українському національному коду. Підкреслюється, що сформувавшись, як особистість і професіонал, у мультикультурному західноєвропейському середовищі (Швейцарія, Франція, Італія) І. Маркевич підтримував тісні творчі контакти з людьми, чиє життя було пов’язане з Україною, зокрема з І. Стравінським, С. Лифарем та В. Ніжинським. При цьому зазначається, що (як композитор і диригент) І. Маркевич вважається однією з найяскравіших постатей французької музичної культури ХХ ст., а його учнями були такі непересічні особистості як П’єр Булез та Даніель Баренбойм.