НАЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ІГОРЯ МАРКЕВИЧА
Ключові слова:
творча особистість, національна ідентичність, Ігор МаркевичАнотація
У запропонованій статті постать видатного франко-італійського композитора й диригента Ігоря Маркевича осмислюється у контексті генези його національної ідентичності. Зазначено, що в українському музикознавстві, незважаючи на українське походження митця, його творчість і диригентська діяльність майже не досліджувались. Відтак метою публікації є формування інформаційного тезауруса української музичної культури щодо постаті І. Маркевича. Вперше у вітчизняний музикознавчий обіг уводяться матеріали з книги спогадів митця «Бути і бути» у перекладі з французької автора цієї розвідки. Констатується, що в роздумах про природу власної творчості І. Маркевич намагається глибше осягнути свою самість. При цьому він вказує на нерозривний зв’язок із своєю батьківщиною Україною та її народом, зазначивши, що є нащадком деяких видатних козацьких полководців та гетьманів. Композитор з великою пошаною пише про своїх предків, серед яких особливо виділяє постать прапрадіда Миколи Андрійовича Маркевича, автора п’ятитомної праці «Історія Малоросії», та підкреслює свою глибоку духовну з нимспорідненість. У його мемуарах демонструються генетичні родинні зв’язки, що являють собою своєрідний культурний мікст з української, французької, російської, шведської, німецької культур. При цьому, перевага надається саме українському національному коду. Підкреслюється, що сформувавшись, як особистість і професіонал, у мультикультурному західноєвропейському середовищі (Швейцарія, Франція, Італія) І. Маркевич підтримував тісні творчі контакти з людьми, чиє життя було пов’язане з Україною, зокрема з І. Стравінським, С. Лифарем та В. Ніжинським. При цьому зазначається, що (як композитор і диригент) І. Маркевич вважається однією з найяскравіших постатей французької музичної культури ХХ ст., а його учнями були такі непересічні особистості як П’єр Булез та Даніель Баренбойм.
Посилання
Ґібернау. М. Ідентичність націй. Київ: Темпора, 2012. 304 с.
Карась Г.В. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття: монографія. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. 1164 с.
Мид Дж. Интернализованные другие и самость. Американская социологическая мысль / сост. Е.И.Кравченко. М.: Изд-во МГУ, 1994. 496 с.
Новакович М. Канон українського музичного модернізму (на прикладі творчості Бориса Лятошинського): монографія. Луцьк: Твердиня, 2012. 168 с.
Тульчинский Г. Постчеловеческая персонология. Новые перспективы свободы и рациональности. СПб.: Алетейя, 2002. 667 с.
Широков Р. Прекрасная Эпоха. URL: http://www.romanshirokov.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=214:2011-01-13-11-50-33&catid=41:2009-12-27-17-45-23&Itemid=66
Япринцева К. Феномен культурной идентичности в пространстве культуры :дис. канд. культурологии. Челябинск, 2006. 139 с.
Fierro A. Histoire et dictionnaire de Paris. P.: Robert Laffont, 1996. 1580 p.
Markevitch I. Etre et avoir ete. Paris : Gallimard, 1980. 509p.
Markevitch I. Interview 2.8.1957 (American Decca), Ellenville festival. From the Album Igor Markevitch: Un veritable artiste, CD3.
Martin M. Trois siècles de publicité en France. Paris: Odile Jacob, 1992.