ВИКОНАВСЬКА КОНЦЕПЦІЯ КАНТАТИ-СИМФОНІЇ «КАВКАЗ» СТ. ЛЮДКЕВИЧА: ВЗАЄМОДІЯ МУЗИЧНОГО Й ПОЕТИЧНОГО РІВНІВ ЗМІСТУ У СУЧАСНІЙ ІСТОРИЧНІЙ СИТУАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2310-0583-2021-47.04Ключові слова:
жанр кантати-симфонії, «Кавказ» Т. Шевченка – С. Людкевича, романтична стилістика, українська пісенна інтонація, виконавська концепціяАнотація
Кантата-симфонія «Кавказ» Станіслава Людкевича на слова безсмертної поеми Тараса Шевченка на сучасному етапі виявляє дивовижну співзвучність з духом переломного моменту української історії. Тому постає проблема нової виконавської концепції, в якій важливо знайти «золоту середину»: з одного боку, не втратити автентичності авторського задуму, якомога повніше виразити його філософсько-етичну – а не лише суто художню! – сутність. З іншого ж боку, дивовижна співзвучність образів «Кавказу» нашому трагічному сьогоденню спонукає до нового прочитання. Розглядається втілення пізньоромантичних тенденцій у творчості Людкевича in genere, в основних засадах його індивідуального стилю. Наголошується розвиток питомо національної лінії хорової кантати, передусім Лисенка, у дотриманні головних принципів – поєднання питомо української пісенної інтонації з європейською романтичною системою виразових засобів. Для Людкевича винахідливе поєднання національних традицій і досягнень сучасної композиторської техніки в музичній мові кантати-симфонії було цілком свідомим вибором. На основі наявних теоретичних розвідок представлена власна виконавська кон- цепція кантати-симфонії «Кавказ», в якій акцентуються актуальні, породжені сьогоднішньою ситуацією «обертони змісту». Ще одним важливим імпульсом до інтерпретації всього циклу, починаючи від першої теми – зерна всього подальшого розвитку циклу, який отримує символічне визначення «теми гір» і до урочистого величного фіналу-гімну, стало трактування цього шедевру Людкевича як української Дев’ятої симфонії, за аналогією з Бетховеном. «Бетховенський» характер виконання, який поєднує величну урочистість і драматизм, є основним орієнтиром авторської концепції. На цю паралель наштовхнули висловлювання багатьох відомих музикантів, які називали кантату-симфонію «Кавказ» «нашою Дев’ятою симфонією» – дуже влучне визначення, яке відображає могутній дух цієї музики, її драматизм і водночас епічність.
Посилання
Дзюба І. Між культурою і політикою. Київ : Сфера, 1998.
Козаренко О.В. Деякі тенденції розвитку національної музичної мови у першій третині ХХ століття. Українське музикознавство. Музична україністика в контексті світової культури. Київ, 1998. Вип. 28. С. 144–154.
Кияновська Л. Еволюція галицької музичної культури ХІХ–ХХ ст. Тернопіль : Астон, 2000.
Штундер З. Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Львів : ПП «БІНАР-2000», 2005. Т. 1 (1879–1939).
Пархоменко Л. Кантати і поеми для хору. Історія української музики. Київ ,1990. Т. 3. С. 135–136.
Плющ Л. «Причинна» і деякі проблеми філософії Шевченка. Сучасність. 1979. Ч. 3. С. 9–10.
Людкевич С. Про основу і значення співності поезії Тараса Шевченка. Дослідження, рецензії, статі, виступи. Т. ІІ. / Ред.-упорядник З. Штундер. Львів : Дивосвіт, 2000.
Людкевич С. Про композиції до поезії Т. Шевченка. Дослідження, рецензії, статі, виступи. Т. ІІ. / Ред.-упорядник З. Штундер. Львів : Дивосвіт, 2000.
Людкевич С. Проблема сучасної музичної культури в Західній Україні. Дослідження, cтатті, рецензії, виступи. Том 1. / Вступ. ст., ред. З. Штундер. Львів : Вид.: М. Коць, 2000.
Гоголь Н. О малороссийских песнях. URL: https://ru.wikisource.org/wiki/О_малороссийских_песнях_(Гоголь).