ЕСТЕТИКА ПЕРЕКЛАДАННЯ БАРОКОВОЇ МУЗИКИ НА ГІТАРУ(НА ПРИКЛАДІ СОНАТИ ДЛЯ ФЛЕЙТИ ТА BASSO CONTINUOЙ.С .БАХА, BWV 1034)

Автор(и)

  • Антон Ялоза Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія музики» Дніпропетровської обласної ради» https://orcid.org/0000-0003-4740-0135

DOI:

https://doi.org/10.32782/2310-0583-2025-54-13

Ключові слова:

бароко, бідермаєр, гітарне мистецтво, класичний стиль, музичний жанр, музична композиція, музична імпровізація, виконавська інтерпретація, музична фактура, виконавське мистецтво, сучасні тенденції, інструментальне мистецтво

Анотація

У статті розглянута естетика перекладання барокової музики на гітару на прикладі Сонати для флейти та bassocontinuo Й. С. Баха, BWV 1034, відомим сучасним гітаристом Д. Расселом, що є актуальним для збагачення репертуару та розвитку гітарного музичного мистецтва XXI ст. Гітарне музичне мистецтво розвивалося через академізацію гітари завдяки творчім зусиллям А. Сеговії у XX ст., а саме: розширенню гітарного репертуару творами композиторів сучасників; перекладанню музики ренесансу, бароко та класицизму; відкриттю класів гітари у консерваторіях та музичних школах по всьому світі; доведенню звучання гітари до публіки філармоній, що базувалось на становленні класики гітарного музичного мистецтва з епохи бідермаєра та романтизму XIX ст.; через діяльність композиторів гітаристів-виконавців Європи: італійців – Ф. Каруллі, М. Джуліані, М. Каркасі, Н. Паганіні; іспанців – Ф. Сор, Ф. Тарреґі; австрійців – А. Діабеллі, Й. Мерц, француза Н. Коста та інших. У дослідженні застосовані аналітичний, історично-описовий, герменевтичний, музично-текстологічний, стильово-компаративний, інтерпретаційний та інтонаційний методи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше розглядається перекладання флейтової музики Й. С. Баха на класичну гітару в контексті виявлення певної проблематики, як-от: транспонуючий зміст соло флейти та зміна лінії басу, що ґрунтується на імпровізаційності bassocontinuo епохи бароко. Мета дослідження – виявлення універсальності класичної академічної гітари, яка історично має витоки зі струнно-щипкового та лютневого інструментарію ренесансної доби, у створенні фактурної цілісності щодо взятого перекладання через поєднання сольного та акомпануючого голосів, адаптуючи музичну думку композитора через максимально можливе збереження оригінального нотного матеріалу (драматургія, емоційна та динамічна насиченість) без конфронтації з можливостями інструмента, аналізуючи оригінальний твір епохи бароко.

Посилання

Ялоза А. Бідермаєр у становленні класики гітарного мистецтва : дис. … д-ра. філ.: 17.00.03. Одеса : ОНМА ім. А. В. Нежданової, 2023. 178 с.

Іванніков Т. Гітарне мистецтво XX століття як феномен творчості : монографія. Кам’янець-Подільський, 2018.

с.

Михайленко М. Про гітару та гітаристів. Київ, 2021. 368 с.

Вітошинський Л. Про мистецтво гри на гітарі. Львів : БаК, 2006. 282 с.

Москаленко В. Музичний твір як текст. Київське музикознавство. 2001. № 7. С. 3–10.

Ammer, Christine. Basso continuo. The Factson File Dictionary of Music. 4th ed. New York : Facts On File, 2004.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-28