МІЖ СТРАЖДАННЯМ І ВІЧНІСТЮ (НА ПРИКЛАДІ ПРЕЛЮДІЇ І ФУГИ № 3 СОЛЬ-МАЖОР В. П. ЗАДЕРАЦЬКОГО)

Анотація

Всеволод Петрович Задерацький (1891–1953) – геніальний, один із найяскравіших представників українських композиторів XX століття, творчість якого була довгий час під забороною. Ще мало вивчений та майже не виконуваний на теренах України. Досвід ув’язнення в концтаборі, що знаходився в долині річки Колима, не тільки не зламав його психологічну цілісність, але й став потужним поштовхом для створення унікального циклу «24 прелюдії та фуги» – своєрідного містично-психологічного щоденника небаченої психологічної глибини того часу. Це розповідь композитора-трагіка тривалістю понад дві з половиною години про власні переживання та трагедію побратимів як демонстрація здатності людського духу протистояти всім негараздам, навіть у страшні часи тоталітарного насильства. Тут звук стає голосом цілої епохи, що вперто веде свою розповідь про те, про що говорити не можна. Прелюдія і фуга № 3 соль-мажор відтворює документ особистої та колективної культурної пам’яті, в якому створюється своєрідна часово-тематична подвійна рамка, що символізує ментально-психологічну безвихідь знедолених в’язнів у страшній екзистенційно межовій ситуації. Багатошаровий внутрішній музичний зміст, що наочно демонструє роздвоєння «Я» особистості кожного в’язня, відлунює небаченими до того часу стражданнями, які все ж приводять кожного до місця зустрічі з Вічністю. Прелюдія втілює вічний рух, що через численні трансформації веде до Бога, а фуга образно доповнює диптих, уособлюючи собою гімн невтомної боротьби індивіда, яку навіть злий Рок не в силах подолати. Диптих № 3 займає особливе місце в циклі «24 прелюдії та фуги», що показує нам, нащадкам, що кожна людина здатна піднятись над страшними обставинами і вийти із тіні страждань на світло вічної Любові та Спокою.