МУЗИЧНИЙ ТЕАТР ПОСТМОДЕРНУ ЯК СИНТЕЗ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ

Анотація

Стаття присвячена висвітленню концептуалізації терміна «музичний театр» через акцент на інтеграцію вербальних та невербальних компонентів у постмодерністському контексті. Аналіз терміна підкреслює його комплексну природу як інтегративної художньої системи, що поєднує різні семіотичні елементи. Сучасний підхід до музичного театру демонструє його еволюцію як синтетичної семіотичної системи, де вербальні і невербальні компоненти функціонують у гармонійній взаємодії. Це розширює розуміння жанру і вимагає нового підходу до його дослідження, що відображає сучасні культурні і технологічні трансформації, визначаючи нові горизонти для музичного театру як динамічної і інтегративної форми мистецтва. В дослідженні акцентується увага на переході від строго вербальних форм до інтегрованих вербально-візуальних практик, що відзначаються злиттям музичних, театральних і художніх елементів у єдиному комунікативному процесі.Аналіз терміна «музичний театр» підкреслює його комплексну природу як інтегративної художньої системи, де вербальні та невербальні компоненти функціонують у гармонійній взаємодії. Постмодернізм розмиває кордони між словом і тілом, надаючи нову роль невербальним засобам комунікації, таким як сценічна пластика, міміка і візуальні ефекти. Ці елементи стають ключовими у передачі змісту та емоційного забарвлення сценічного дійства, розширюючи можливості інтерпретації і сприйняття музичних творів. Дослідження також висвітлює впровадження мультимедійних технологій і крос-жанрових інновацій, які відзначають еволюцію музичного театру, формуючи нові моделі комунікації між актором і глядачем. Таким чином, концептуалізація музичного театру як синтетичної семіотичної системи, де вербальні та невербальні компоненти інтегровані в єдину структуру, розширює наше розуміння жанру і вимагає нових підходів до дослідження та практичної реалізації.