ВИКОНАВСЬКІ ЗАСАДИ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО СТИЛЮ ВІКТОРА КАМІНСЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ ПЕРШОГО КВАРТЕТУ)

Анотація

У статті розглянуто засади камерно-інструментального стилю сучасного українського композитора Віктора Камінського на прикладі його Першого струнного квартету. На основі узагальнення тематичних та жанрових пріоритетів, принципів музичної виразності, репрезентованих у камерній сфері, а також звертаючись до музикознавчих студій цього сегменту творчості В. Камінського, зроблено висновки про специфіку його камерно- інструментального стилю. До нього відносяться: тяжіння до програмних назв-символів; розмаїття жанрових моделей та їх винахідливе інноваційне трактування; синтез традиційних елементів музичної мови з новаціями композиторської техніки ХХ–ХХІ ст.; схильність до театралізації драматургічної концепції камерних творів; переосмислення характерних фольклорних ритмоінтонацій. Ці риси проявляються вже в ранньому Першому квартеті, в якому зазначається опанування моделей класичних інструментальних форм, юнацький максималізм та захоплення кількома естетичними ідеалами: неофольклоризмом, конструктивністю неокласицизму, а водночас чуттєвістю пізнього романтизму. Зазначається виявлення рис індивідуального стилю: схильність до активної розробковості, семантична наповненість тематизму, алюзії до історичних / фольклорних прототипів, рівномірний «розподіл ролей» між усіма інструментами, продумана логіка драматургічного розгортання. Робиться висновок про те, що ранній квартет В. Камінського засвідчив особистий потенціал молодого автора, що плідно реалізувався у його подальших камерно-інструментальних опусах. Незважаючи на несприятливий для творчих експериментів період стагнації 1970-х років, композитор зумів знайти паритет між традиційним – новаторським, класичним – сучасним, універсальним – національним, продемонструвавши не лише впевнене оволодіння широким арсеналом технічних засобів, але й уже сформований на той час власний естетичний світогляд і систему художніх пріоритетів.