ХОРОВИЙ ЦИКЛ «ПСАЛМИ ЦАРЯ ДАВИДА» ОЛЕКСАНДРА ЯКОВЧУКА: ОСОБЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ ДУХОВНОГО ЗМІСТУ ТЕКСТІВ ПСАЛТИРЯ

Анотація

У статті вперше проаналізовано хоровий цикл «Псалми царя Давида» Олександра Яковчука.Відзначено вагу хорового доробку духовного змісту у творчості композитора. Простежено драматургію хорового циклу, що містить тексти Псалтиря в поетичній інтерпретації Тараса Шевченка та перекладі Івана Огієнка. Окреслено жанрові типи обраних віршів, серед яких домінують молитви прославлення, благання та вдячності урочисто-дифірамбічного, драматичного, скорботного й патетичного характеру. З’ясовано, що всі псалми циклу об’єднані ідеєю духовного вдосконалення людини: від стану зневіри й розпачу (Пс. № 11) – до відчуття духовного прозріння (Пс. № 2) та усвідомлення складності християнського вибору (Пс. № 27). Виокремлено псалми на вірші Т. Шевченка, переосмислені композитором крізь призму політичних і соціально-духовних трансформацій сьогодення. Виявлено особливе значення в драматургії циклу тих псалмів у перекладі І. Огієнка, що розкривають внутрішній конфлікт особистості на шляху до Бога (Пс. № 3, № 27, № 1, № 22–23, № 2). Музична мова цих творів сповнена гострих дисонансів, символізуючи суперечливість поняття істини та складність вибору шляху праведника. На основі аналізу формотворчих принципів та виразових засобів визначено, що псалми хорового циклу вирізняються вільною будовою з орієнтацією на різновиди тричастинної, двочастинної та строфічної форми, пієтетом мінорних тональностей, поєднанням функціональної акордики мажорно-мінорної системи з колористичною кластерною гармонією. Характерною ознакою хорового стилю псалмів є синтез традицій українського народного й церковного багатоголосся та прийомів імітаційної поліфонії, що свідчить про зв’язок художнього мислення О. Яковчука з національною духовно-релігійною спадщиною.