МЕТОДИЧНА СПАДЩИНА М.П. ВЕРЖБИЦЬКОЇ ТА ТРАДИЦІЇ ОДЕСЬКОЇ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2024-1-48-6Ключові слова:
методична спадщина, колегіальність, комплементарність, методика навчання, дидактична позиція, методичні настанови, вокальні вправи, розспівки.Анотація
Мета роботи полягає у відродженні із забуття імені, творчої особистості та методичної спадщини корифея кафедри сольного співу, видатного педагога М.П. Вержбицької. Методологія дослідження передбачає використання методів архивної, аналітичної та компаративної роботи. Наукова новизна полягає у використанні, реферуванні невідомих, неопублікованих, а тому і малодоступних матеріалів, які висвітлюють методичні настанови вокальної школи та спадщину Одеської кафедри сольного співу. Висновки. В статті висувається декілька пов'язаних між собою логічною послідовністю концептів, серед яких найважливішими є: (1) ідея ієрархічного устрою діалектичної за різнонапрямленості складаючих її шкіл кафедри сольного співу, керованої О.М. Благовидовою. Такий устрій детермінував функціональну спрямованість кожного її члена та колегіально вивірену позицію кафедри в методичних й художніх моментах-питаннях; (2) практикування, за поглядами фахівців кафедри, двох суміжних категорій вокально-дидактичного підходу: коригуючого вокал та тренувального; (3) розбіжності в розумінні, значенні й індивідуальному методичному використанні сталих вокальних термінологічних позначень (напр., темброва єдність – регістрова єдність голосу); (4) існування взаємодоповнюючої діалектичної протилежності (яка інколи призводить до суперництва та неприйнятності) принципів фіксації виконавських традицій та методичних настанов в орієнтації на усний (переказ), або письмовий (писання) спосіб передачі поміж поколіннями й у часі. Автор вокально-методичних робот, М.П. Вержбицька, займала власне, відповідаюче саме її спеціалізації й галузі професійних інтересів місце в системному механізмі кафедри сольного співу Одеської консерваторії. Письмова фіксація Вержбицькою дидактичних настанов кафедри виявляється необхідним підгрунтям для формування традиції Одеської вокальної школи в її цілісності, а також для достовірної уяви про цю традицію в наступних поколіннях фахівців вокалу.
Посилання
Вержбицька М.П. Реферат “Методичні питання художньої розробки вокальних творів” (20 с.) + План роботи до Реферату (2 с.). Одеса, 1961, (машинопис).
Вержбицька М.П. Збірка вправ, які використовуються в класах вокалу викладачів Одеської держконсерваторії. Одеса, 1962, (машинопис).
Вержбицька М.П. Народний артист УРСР Микола Огренич. Одеса, 1975, (22 с. машинопис).
Вержбицька М.П., Дановський О.Ф. Репертуарний довідник для консерваторій з творів українських композиторів. Одеса, 1964, (18 с. машинопис).
Вержбицька М.П., Дановський О.Ф. Список творів українських композиторів, рекомендованих як педагогічний репертуар для вивчення в консерваторіях, з сольного співу. Одеса, 1969, (32 с. машинопис).
Вержбицька М.П. Репертуарний довідник вокальної літератури для класів сольного співу консерваторій. Одеса, 1965, (102 с. машинопис).
Голубєв П.В. Поради молодим педагогам-вокалістам. Держ. Музичне видавництво, К., 1963.
Летягина Е. Про збереження й розвиток традицій вокальної майстерності на кафедрі сольного співу ОДК. Одеська консерваторія. Славні імена, нові сторінки. Одеса, 1998. С. 110–122.
