ФОРТЕПІАННІ СОНАТИ ЦЗЯН ВЕНЬЄ ЯК ВТІЛЕННЯ САМОБУТНЬОГО СТИЛЮ КОМПОЗИТОРА

Анотація

У статті детально аналізуються Сонати для фортепіано китайського композитора Цзян Веньє, які демонструють оригінальне освоєння ним такої класичної форми у процесі становлення власного творчого стилю. Доведено, що в них апробовані основи сонатного формотворення. Зауважено, що, попри використання принципів варіаційності, рондальності, базовою сонатною формою у Цзян Веньє стала соната-сюїта. Їй властиві риси програмності. Сонати Цзян Веньє на ладо-гармонічному та тембральному рівнях близькі живописному звукопису імпресіонізму з його абсолютизацією конкретної миті, стану природи. При цьому трактування звукозображальності має виразні національні ознаки, виявлені у виборі відповідної структури Сонат та принципів розвитку матеріалу, специфічному мелодизмі (в основі якого традиційна пентатоніка), вокальній (у Сонаті № 4 – інтонації популярної народної пісні) або інструментальній природі (у Сонаті ор. 52 імітації звучання традиційного музичного інструмента гучжен, що досягається близькими йому прийомами видобування звуків).