ТРАНСГРЕСИВНІ ПРОЦЕСИ В МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2023-2-45-1Ключові слова:
трансгресивні процеси, час, простір, Валентин Сильвестров, Ґія Канчелі, Арво ПяртАнотація
У статті дається стисла інтерпретація багатовимірного поняття, простежуються трансгресивні процеси у творчості митців, які починали свою діяльність у СРСР і завершували або й досі здійснюють її в кардинально інших суспільно-політичних умовах: Валентина Сильвестрова з України, Ґії Канчелі з Грузії та Арво Пярта з Естонії. Розглядається трансгресія та редукція як діалектична опозиція, у якій нібито протилежні полюси доповнюють один одного у пошуках нового змісту та смислів у музиці. Досліджується трансгресія часу й простору шляхом редукції у творах вибраних композиторів. На противагу звуженню глобального простору та посилення відчуття часу, коли через надлишок отриманої інформації величезна кількість вражень і спостережень змінюється в оберненому хронологічному порядку, музика згаданих композиторів культивує уповільнений, іноді зупинений час, що плине за течією і дозволяє зануритися у глибину; вібруючий простір, що змінює конфігурації; досягаючи точки, де слухач отримує враження багатовимірності звукового часопростору Всесвіту. У статті пояснюється парадокс: будучи свідомо «несучасними», йдучи проти темпоритму сучасного життя, ці композитори отримали загальне визнання і здобули популярність у професійних колах та в широкій аудиторії меломанів. Головною причиною суспільного запиту на таку музику стала потреба врівноважити надто агресивний напружений пульс повсякденного життя зупиненою миттю, яка дозволяє зосередитися на особистому світі, щоб збалансувати зовнішній і внутрішній рівень. Це навіть не звичайне «зняття стресу» чи релаксація, для чого також готуються спеціальні записи та музичні програми. Йдеться про набагато глибший духовний рівень індивіда, коли, занурюючись у музичну матерію вібруючого часопростору, він досягає справжнього катарсису, ведучи свій «діалог з Богом».
Посилання
Володина Э. Арво Пярт – композитор, который сочиняет тишину. Deutsche Welle, 11.09.2015. URL: https://www.dw.com/ru/a-18707544 (дата звернення: 06.11.2021).
Герасимова-Перська Н. Нове у музичному хронотопі кінця тисячоліття. Музика. Час. Простір. Київ : Дух і літера. 2012, c. 264–277.
Гія Канчелі у діалогах з Наталією Зейфас. Москва : Музика, 2005. 588 c.
Гія Канчелі: Моя мрія – досягти тиші. Інтерв’ю Кірі Верніковій. Газета «Комерсант». № 30 від 23.02.2000, стор. 13.
Гія Канчелі: «Негативні відгуки мене завжди цікавлять більше за позитивні». Інтерв’ю з Романом Юсипеєм. 18.03.2018. URL: https://www.classicalmusicnews.ru/interview/giyakancheli-2018/ (дата звернення: 15.11.2021).
Михалченкова-Спіріна Є. Симфонічна драматургія Гії Канчелі. Москва–Бордо : XXI століття, 1997, 138 с.
Нестьєва М. Музика Валентина Сільвестрова. Розмови. Статті. Листи. Харків : Акта, 2012. 440 с.
Пярт А. Про паузи. URL: http://icgt-mos.ru/articles/arvo-pjart-arvo-part-o-pauzah/ (дата звернення: 02.11.2021).
Пярт А. Подяки. Бесіди, дослідження, роздуми. Київ : Дух i літepa, 2014. 218 с. Bartecka B., Transgresja osobowości w kontrkulturze. URL: http://www.magia.gildia.pl/artykuly/ kontrkultura/transgresja_osobowosci (дата звернення: 11.11.2021).
Brauneiss L. Grundsatzliches zum Tintinnabulistil Arvo Parts [w]: Musiktheorie. Laaber, 2001. № 16, H. 1. S. 41–57.
Foucault M. Przedmowa do transgresji. Powiedziane, napisane. Szaleństwo i literatura, wybrał i oprac. / T. Komendant, przekład zbiorowy, posłowie M.P. Markowski, Warszawa 1999. C. 5–13.
Galernicy wrażliwości. / Wyd. M. Janion. Wydawnictwo Morskie, Gdańsk, 1981. 534 c.
Hiller P., Arvo Pärt. New York : Oxford Univ. Press Inc., 2002. 219 p.
Karczewski E., Transgresja negatywna a bezpieczeństwo ontogenetyczne człowieka. „Przegląd Nauk o Obronności”. Nr. 1–2, 2016, p. 187–199.
Kozielecki J. Koncepcja transgresyjna człowieka. Analiza psychologiczna. Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1987. 434 с.
Kozielecki J. Transgresja i kultura. Warszawa : Wydawnictwo Akademickie „ŻAK”, 1997. 262 с.
Koutny O. Arvo Pärt zwischen Ost und West. Rezeptionsgeschichte. Verlag „J.B. Metzler“, Stuttgart–Weimar, 2002. 315 s.
Pałeczny T. Interpersonalne stosunki międzykulturowe. Wyd. I. Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2007. 256 с.
Pärt A. Tintinnabuli – Flucht in die freiwillige Armut. Sowjetische Musik im Licht der Perestroika: Interpretationen, Quellentexte, Komponistenmonographien. / Hrsg. von H. Danuser, H. Gerlach, J. Kochel. Laaber : Laaber Verlag, 1990, s. 269–270.
Pertek G. Transgresja i literatura „Przestrzenie Teorii” 22. Poznań : Adam Mickiewicz University Press. 2014. S. 11–38.
Савенко С. Musica sacra Арво Пярта. Музика із колишнього СРСР. Вип. 2. Москва : Композитор, 1996. C. 208–229.
Шнітке А. З анотації до платівки: Г. Канчелі. Третя та Шоста симфонії. Мелодія, 1982.
Сильвестров У. Дочекатися музики. Лекції-бесіди із Сергієм Пілютіковим. Київ : Дух і літера, 2010. 368 с.
Сильвестров В. Музика – це спів світу про себе… Потаємні розмови і погляди із боку. Розмови, статті, листи. / Автор статей, укладач, співрозмовниця М. Нестьєва. Київ, 2004. 265 с.
Transgression. Oxford Advanced Learner’s Dictionary URL: https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/transgress (дата звернення: 10.11.2021).
Wolfreys J. Introduction. Transgressions or, Beyond the Obvious. Transgression. Identity, Space, Time. Transitions Series. Basingstoke 2008, s. 1–16.