ОТЕЦЬ ЕЖЕН КАРДІН ЯК ЗАСНОВНИК НОВОГО МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРИГОРІАНСЬКОГО СПІВУ (до 110-ліття від дня народження)
Ключові слова:
Ежен Кардін, григоріанський спів, нотопис, музична палеографія, семіологіяАнотація
У статті розглядається новий метод дослідження григоріанського співу, який спирається на інтерпретацію найдавнішого невменного нотопису. О. Ежен Кардін (1905– 1988) – довголітній професор музичної палеографії та семіології у Папському інституті церковної музики, який започаткував новий дослідницький напрямок західної сакральної монодії – григоріанська семіологія. На основі його лекцій була створена праця «Semiologia gregoriana» (1968). Учні та послідовники Ежена Кардіна розширили проблематику досліджень латинської монодії, як теоретичних аспектів, так і практичних. У своїй праці о. Ежен в основному спирався на манускрипти швайцарського монастиря Сент-Ґаллен, де зібрана одна з найбагатших колекцій рукописів григоріанського співу, передусім з невменною нотацією, а також лінійною.
Посилання
Agustoni L., Göschl J. B. Ästetik des Gregorianischen Chorals. – Band 1–2. – Regensburg: Grundlagen Gustav Bosse, 1992, 1987. – 544, 456 S.
Apel W. Gregorian chant. – Bloomington: Indiana University Press, 1958. – 529 p.
Cardine Eugèn, Dom. Semiologia gregoriana / Note raccolte dalle lezioni tenute da Dom Eugène Cardine. Roma: Pontificio Instituto di Musica Sacra 1968, 1970, 1972 та ін.; польськ. перекл.: Semiologia gregoriańska / перeкл. Maciej Kaziński, Michał Siciarek. Kraków:
Wydawnictwo benedyktynów TYNIEC, 2008. – 274 s.
Gastoué G. Les origines du chant romain: L’antiphonaire gregorien. – Paris, 1907. – 355 p.
Moсquereau A. De Gregoriaansche Zang. – Doornik, Belgiё, 1929. – 267 S.
Pothier J. Les melodies gregoriennes d’apres la tradition. ─ Tournai, 1880. – 312 p.
Riemann H. Studien zur Geschichte der Notenschrift. – Leipzig, 1878. – 314 S.
Stäblein B. Schriftbild der einstimmigen Musik [=Musikgeschichte in Bildern, B. III, 4]. –Leipzig: Deutscher für Musik, 1975. – 288 S.
Spieth-Weissenbacher Ch. Cardine, Eugène// The New Grove Dictionary of Music and Musicians. –F. 3. – London, 1980. P. – 775.
Wolf J. Handbuch der Notationskunde. – T. 1–2. – Leipzig, 1913. – 455, 488 S.
Wagner P. Gregorianischen Melodien. – T. 1–3. – Leipzig, 1911, 1912, 1921. – 344, 422, 521 S.
Beiträge zur Gregorianik 11. – Regensburg: Der Tractus Tetrardus Gustav Bosse Verlag 1991. –131 S.
Культура аббатства Санкт-Галлен / ред. В. Фоглер. – St. Gallen, 1993. – 224 с.
Перес Марсель. Исполнение музыки старинных школ в свете устных традиций и необходимость переоценки историографического
инструментария // Гимнология: Сборник статей. –Вып. 5. – Москва, 2008. – С. 255–273.
