СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЗАПИТИ В ПРОЕКЦІЇ НА ДИРИГЕНТСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ СТАНІСЛАВА ЛЮДКЕВИЧА ТА СТВОРЕННЯ ЙОГО ХОРОВИХ ОБРОБОК

Анотація

Мета статті – розглянути диригентську діяльність С. Людкевича та появу його хорового доробку в ракурсі тогочасних соціокультурних потреб, проаналізувати дві його обробки: «Сонце ся сховало» та «Ішов жовняр з войни». Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні різних методів, з акцентом на музикознавчо-аналітичному, теоретичному, історичному та порівняльно-узагальнюючому підходах. Наукова новизна полягає в доповненні існуючих знань в людкевичезнавстві, що стосуються його діяльності в амплуа диригента, суспільних джерел інспірації появи його хорових творів. Висновки. Протягом тривалого шляху життєтворчості С. Людкевич активно виступав у статусі диригента-практика, концертмейстера і соліста різних за складом та спрямованістю хорових колективів. Він беззаперечно прислужився до пожвавлення, активізації та професіоналізації хорового руху на Галичині в ХХ ст. Тогочасні соціокультурні запити вплинули на появу левової частини його хорового доробку, якому він надавав важливого просвітницько-патріотичного значення, як засіб утвердження національної свідомості сучасників, вираження власної проукраїнської громадянської позиції. Хорові композиції мистця задовольнили репертуарні потреби тогочасних колективів, які інспірували його до створення творів цього жанру, часто як відгук на історичні обставини, на знакові суспільні події. Тодішні соціокультурні суспільні потреби були безпосередньо пов’язані з процесом професіоналізації музичного життя Галичини.