ПЕРЕКЛАДЕННЯ СИМФОНІЧНИХ ТВОРІВ ДЛЯ БАЯНА: «СКЕРЦО» З ОПЕРИ «ЛЮБОВ ДО ТРЬОХ АПЕЛЬСИНІВ» СЕРГІЯ ПРОКОФ’ЄВА
Ключові слова:
перекладення для баяна, оркестрові полотна, симфонічні твори, фактура, темброві регістри, адаптація.Анотація
За останні десятиліття значно розширився арсенал оригінальних творів для баяна, однак жанр перекладення не залишає свою сталу позицію та надалі користується популярністю. Високий рівень сучасного українського баянного мистецтва спонукав багатьох виконавців-баяністів до музичної творчості. Перекладення оркестрових творів для баяна займають значну нішу в навчальному та концертному репертуарі. Специфіка такого типу перекладень залежить першочергово від складу оркестру, для якого створений оригінал. При перекладенні обов’язковими вимогами є відтворення духу епохи, образно-стильових особливостей, багатопластовості оркестрової фактури, політембровості та палітри прийомів звукоутворення. Метою статті є висвітлення особливостей адаптації симфонічного твору – «Скерцо» з опери «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва для баяна. Оскільки перекладення симфонічних творів для баяна поки що не стали предметом музикознавчих досліджень, наукова новизна статті – у висвітленні основних засад цього різновиду жанру на прикладі пропонованого твору. Методологія дослідження полягає у застосуванні мистецтвознавчого, культурологічного та біографічного підходів і низки методів: історико-типологічного – який пов’язаний з історичним становленням баянного мистецтва крізь призму еволюції музичної мови у композиторській творчості; функціонального – що окреслює амплітуду художньо-виражальних, технічних та темброво-акустичних якостей у поєднанні з автентичною народною творчістю в академічному професійному мистецтві. Висновки дослідження узагальнюють основні параметри перекладення «Скерцо» з опери «Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва в темброво-виражальних умовах баяна. Комплексний аналіз твору та виконавсько-методичні рекомендації стають підґрунтям для глибшого розуміння специфіки адаптації симфонічної композиції для баяна, переосмислення фактурних, позиційних, аплікатурних і темброво-регістрових трансформацій, відтак якості виконання самого твору.
Посилання
Асаф’єв Б. Опера. Советская опера. М.: Музгиз, 1953. С. 45–56.
Григорьєва Г. Комическое в опере Прокофьева «Любовь к трем апельсинам». Вопросы теории музыки. М.: Музыка, 1968. С. 121–139. 3. Дельсон В. Исполнение фортепианных произведений Скрябина и Прокофьева. Вопросы музыкально-исполнительского искусства. М., 1962. Вып. 3.
Давидов М. Теоретичні основи перекладення інструментальних творів для баяна. Київ: Музична Україна, 1977.
Давидов М. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. Науковий вісник. Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 1998. Вип. 21. С. 81–82.
Коган Г. О транскрипции. Школа фортепианной транскрипции. Москва: Гос. изд-во, 1961. С. 2–4.
Липс Ф. О переложениях и транскрипциях. Баян и баянисты. / сост. Ю. Акимова. Москва: Советский композитор, 1977. Вып. 3. С. 86–108.
Оберюхтін М. Виконання органних п’єс Й. С. Баха на баяні. Київ: Музична Україна, 1973.
Римский-Корсаков М. Основы оркестровки. Ч. 1. Москва: Ленинград, 1946.
Холопова В. От Люлли до наших дней : сб. ст. / сост. Б. Конен. М.: Музика: 1967. С. 230–255.