ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ СКРИПКОВОГО МИСТЕЦТВА У КИТАЙСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ
Ключові слова:
скрипкове мистецтво Китаю, діяльність місіонерів, музичні інструменти, гастрольні виступи, концерти.Анотація
Метою статті є дослідження ранніх свідчень входження скрипки у культурний простір Китаю і першої хвилі гастрольних виступів видатних скрипалів Заходу на шляху розгортання професіоналізації скрипкового мистецтва. Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні історично-музикознавчого, джерелознавчого, хронологічного, біографічного методів. Наукова новизна полягає у зібранні найдавніших свідчень проникнення та форм побутування скрипки у Китаї; спираючись на матеріали періодичних видань, спогадів сучасників та систематизацію фактів, оприлюднених китайськими музикознавцями – у створенні панорами гастрольних виступів професійних виконавців на початку ХХ ст. Висновки. На підставі аналізу біографічних матеріалів китайських імператорів XVII ст. виявлено найбільш ранні свідчення завезення західними місіонерами у Китай скрипки і перші форми ознайомлення імператорського двору з європейськими музичними творами. У ході опрацювання різноманітних джерел утворено панораму гастрольних виступів на початку ХХ ст. у Китаї кращих західних виконавців: з матеріалів періодичних видань встановлено про концерти М. Ерденка, М. Ельмана, М. Піастро; зі спогадів сучасників – О. Могилевського, Й. Менухіна, Я Хейфеця, Є. Цимбалістого, братів Катаїних; з наукових праць – Р. Харта, Ф. Крейслера, П. Цуккермана, Ю. Фішера, І. Перлмана. Підсумовано, що відвідування концертних заходів найширшими колами китайської аудиторії сприяло ознайомленню з кращими творами світової скрипкової музики, можливістю їх різних виконавських інтерпретацій, підвищенню естетичних смаків і прагненню китайських скрипалів до вдосконалення професійного рівня власної гри на скрипці. Актуальність запропонованих матеріалів полягає у розширенні знань про перші етапи формування професійного скрипкового мистецтва Китаю.
Посилання
Бянь Мен. Формування і розвиток фортепіанної культури Китаю. Пекін: Хуа Ле, 1996. 181 с. / 卞萌中国钢琴文化之形成与发展北京:华乐出版社,1996. 第181页。
Леман А. Книга о скрипке. Москва, 1893. 86 с.
Маттео Риччи и Микеле Руджиери – основатели первой eзуитской миссии в Китае. URL: http://rovdyrdreams.com/matteo-richchi-pervyiy-evropeets-v-zapretnom-gorode-v-pekine (дата звернення 08.11.2019)
Му Цюаньчжи. Становление и развитие скрипичного искусства в Китае: образование, исполнительство, национальный репертуар. Автореф. дис канд. иск.: 17.00.02. Нижний Новгород, 2018. 26 с.
Рубеж. Еженедельный литературно-художественный журнал. Харбин, 1929. № 7. 24 с.
Сидоров Г. М. Воспоминания скрипача. Музыкальный Харбин. Москва: Наука. 2005. С. 136–145.
Цянь Женькан. Історія Шанхайської музики. Шанхай, 2001. 694 с. / 钱仁康上海音乐史上海,2001. 第694页。
Чэнь Линцюнь. Обзор китайской скрипичной музыки до Ма Сицуня. Музыкальное искусство. Шанхай: Шанхайская консерватория. 1995. № 2. С. 33–36.
Dictionary of Ming Biography. New York: Columbia University Press, 1976. URL: http://cup.columbia.edu/book/dictionary-of-ming-biography-13681644/9780231038331 (дата звернення 10.11.2019).
Magidoff R. Yehudi Menuhin. The story of the man and the musician. NewYork, 1955. (дата звернення 15.11.2019).
Viol and Lute Makers of Venice 1490–1630. Venezia, Italy: Venice research, 2012. P. 278–283. (дата звернення 25.11.2019).