ЛЬВІВСЬКІ ДИРИГЕНТИ – УЧНІ АРТУРА НІКІША: ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТРАДИЦІЙ ДИРИГЕНТСЬКОГО МИСТЕЦТВА ГАЛИЧИНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX СТОЛІТТЯ

Анотація

Метою роботи є висвітлення диригентської діяльності учнів Артура Нікіша – Тадеуша Мазуркевича, Іґнаца Ноймарка та Валеріана Бердяєва у Львові в першій третині XX ст. Методологію дослідження складають: дослідницько-пошуковий метод – у збиранні й опрацюванні джерел, що стосуються біографій та творчого доробку митців; компаративний – для порівняння й осмислення аспектів діяльності диригентів; аналітичний – для визначення особливостей розвитку диригентського мистецтва Галичини означеного періоду. Наукова новизна. У статті вперше з’ясовано питання тяглості диригентської традиції А. Нікіша на теренах галицького краю. Висновки. Досліджено, що художньо-естетичні пріоритети діяльності львівських диригентів концентрувалися на піднесенні мистецького рівня колективів міста, впровадженні розмаїтого репертуару, високо-художньому прочитанні музичних творів, глибокому розумінні композиторського стилю, здійсненні виняткового впливу на музикантів і слухачів. Диригентська практика учнів А. Нікіша у Львові свідчить, що диригентське мистецтво Галичини формувалося в європейському контексті. Визначальними в диригентській сфері були: гнучка практика ангажування диригентів і, водночас, залучення до співпраці диригентів-гастролерів; орієнтація на виконання найкращих взірців національної та світової музичної спадщини, часте звернення до творчості композиторів-сучасників; органічне поєднання диригентами різних видів діяльності (композиторської, виконавської, педагогічної та організаційної); еволюція диригентської освіти.