ПРАЦІ МИСЛИТЕЛІВ ДАВНЬОГО КИТАЮ ЯК СВІДЧЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ, ЕСТЕТИКИ ТА КРИТИКИ

Анотація

Метою статті є дослідження основних праць мислителів давнього Китаю крізь призму їх філософсько-естетичних та критичних поглядів на музику, що стали важливими у процесі становлення системної музичної педагогіки. Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні історичного, хронологічного, системного та музикознавчо-аналітичного методів. Наукова новизна полягає у вивченні і систематизації ранніх проявів музично-педагогічної діяльності філософів давнього Китаю у світлі їх розуміння естетико-виховного призначення музики. Висновки. У представленій розвідці на підставі аналізу праць найбільш видатних філософів VI–IV ст. до Р.Х. та аналізу найважливіших подій їх життєдіяльності, зафіксованих у вигляді діалогічних дискурсів першими продовжувачами конфуціанського вчення, філософами та істориками Сима Цянь та Лю Сінь, охарактеризовано регулятивні механізми і засади підготовки та запровадження ними ранніх форм навчального процесу. Досліджено, що такими виявились вивчення і виконання з найширшими верствами населення пісень та інструментальних творів, роз’яснення естетичної вартості їх музичних текстів та важливості емоційного і ритмічно-узгодженого виконання. Для реалізації здійснення навчальної діяльності давніми філософами було засновано перші власні школи та академії, визначено специфіку їх функціонування. Виділено значення у музичному вихованні соціально-виховної функції музики, підготовки універсальних виконавців, навчання способом колективної розумової діяльності та усвідомлення значення послідовного, розподіленого на чотири щаблі, навчання. Актуальність дослідження полягає у виявленні ранніх підходів давніх філософів Китаю до організації музичної освіти, що стали важливими для подальшого її розвитку.