НОТОВИДАВНИЦТВО ЯК СЕГМЕНТ МУЗИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ У ФОКУСІ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ СЬОГОДЕННЯ

Анотація

Мета статті – розглянути нотовидавничу справу як один з елементів інфраструктури музичного життя України крізь призму актуальних соціокультурних потреб. Методологія дослідження полягає в застосуванні комплексу різних методів, серед яких вирізнено теоретичний, аналітичний, історичний та порівняльно-узагальнюючий. Наукова новизна полягає у вивченні впливу сучасних суспільних запитів на нотовидавничу діяльність у ракурсі музичної інфраструктури. Висновки. Однією зі складових інфраструктури музичного життя країни є видавнича справа, яка включає як книжкове, так і нотне забезпечення. Відзначається нагальна затребуваність в україномовних виданнях музикознавчої літератури для задоволення навчально-педагогічних потреб у закладах різних рівнів (від початкового (музичних шкіл) до ЗВО), позбавленої упереджених аксіологічних суджень. Водночас, вкрай гострим суспільним запитом залишається видання нотної літератури українських авторів, від класиків до сучасників, створення сучасних нотних хрестоматій музики різних жанрів. У зв’язку з ревіталізацією та «поверненням із забуття» багатого пласту української духовної музики, спостерігається жагуча актуальна потреба в ознечених нотних виданнях. Прерогативою культурної політики повинна стати державна підтримка вітчизняного нотовидання, яке, в основному, зараз відбувається за рахунок фінансування самих композиторів, виконавців чи дослідників, рідше – меценатів. Актуальною потребою сьогодення виступає створення спеціальних сайтів з нотною продукцією українських мистців минулого та сучасності в глобальній мережі Інтернет.