БАНДУРА В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ ЗВУКОВОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСТАПА СТАХІВА: ДО 70-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ АРТИСТА)

Автор(и)

  • Наталія Борисівна Батеньова Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка https://orcid.org/0009-0008-7554-9918

DOI:

https://doi.org/10.32782/2224-0926-2025-4-55-2

Ключові слова:

бандура, народне інструментальне мистецтво, процеси глобалізації, культура української діаспори, життєтворчість, Остап Стахів, академічне виконавство

Анотація

У статті розкривається творчий і просвітницький внесок відомого бандуриста-співака Остапа Стахіва у відродження питомої культурної традиції в Україні, а також у репрезентацію українського музичного мистецтва в Сполучених Штатах Америки. Його багатогранна плідна діяльність розглядається в аспекті життєтворчості на тлі інтенсивних процесів інформаційної глобалізації, зокрема в царині музичного мистецтва. Беруться до уваги не лише досягнення митця як віртуоза-бандуриста і співака, а і як організатора та учасника багатьох креативних проєктів, що відроджують історичну пам’ять, залучають широке демократичне коло учасників і слухачів до пізнання неповторного художнього феномену фольклорної та професійної бандурної спадщини. Завдяки діяльності талановитих музикантів, зокрема вихованців класу професора Василя Герасименка у Львівській консерваторії (національній музичній академії) ім. М. В. Лисенка, до яких належить і О. Стахів, бандура переросла межі лише фольклорно характерного інструмента. Виокремлюють деякі найбільш значні новаторські творчо-просвітницькі ініціативи О. Стахіва, які отримали широкий розголос в Україні й США. Особлива увага звертається на багатоманітність трактування музикантом бандурного репертуару і в суто фольклорному, і в академічному, і в естрадному, і в театралізовано-історичному аспекті. Остап Стахів належить до тих представників бандурного мистецтва України й української діаспори, які розширюють ареал сприйняття та застосування народного інструменту до універсального рівня в сучасному глобалізованому просторі.

Посилання

Андрущенко В., Джура О., Богданова Н. Культура життєтворчості особистості і освіта. Київ : «МП Леся», 2017. 228 с.

Голик Р. Традиція і модернізація: постаті, коди й практики в західноукраїнській літературній та культурній пам’яті. Модернізм в українській літературі ХХ – початку ХХІ століття: пам’ять, коди, практики: монографія / відп. ред. Тарас Пастух. НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 2023. С. 50–189.

Громадська Л. Стрітівська школа кобзарського мистецтва — скарбниця духовності української нації. Націоналістичний портал. 17 березня 2017. URL: ukrnationalism.com/publications/2622-stritivska-shkola-kobzarskoho-mystetstva-skarbnytsia-dukhovnosti-ukrainskoi-natsii.html (дата звернення: 01.10.2025).

Дутчак В. Творча діяльність Ольги Герасименко-Олійник у контексті бандурного мистецтва України та діаспори. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ : Плай, 2008. Вип. ХІV. С. 143–152.

Зінків І. Бандура як історичний феномен. Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. 2004. Т. CCXLVII. С. 392–401.

Карась Г. Музична культура української дiаспори у свiтовому часопросторi ХХ столiття: монографія. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. 1164 с.

Кияновська Л. Лицар бандури. Львів : ТеРус, 2007. 60 с.

Мирослав Скорик, композитор: Тіні забутих і незабутих предків живуть у композиторі. URL: https://rozmova.wordpress.com/2018/10/20/myroslav-skoryk-17/ (дата звернення 06.10.2025)

Остап Миколайович Стахів. URL: uk.wikipedia.org/wiki/Стахів_Остап_Миколайович (дата звернення: 31.09.2025).

Созанська О.-К. Симулякр бандури в історичних реаліях становлення української незалежності. Українська музика. 2023. № 1(44). С. 65–72. https://doi.org/10.32782/2224-0926-2023-1-44-7.

Utz Ch. Musical Composition in the Context of Globalization. Music and Sound Culture. 2021. Vol. 43. Р. 10–25.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-22