ВОКАЛЬНА ТВОРЧІСТЬ ЕМІЛЯ ЖАКА-ДАЛЬКРОЗА: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПАНОРАМА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2024-2-49-10Ключові слова:
вокальна музика ХХ століття, Еміль Жак-Далькроз, жанрові різновиди, ди- дактичні пісні для ритмічних вправ, дитячі пісні, популярні пісні-шансон, камерно-вокальні цикли.Анотація
У статті розглядається вокальна творчість швейцарського композитора, педагога та основоположника однієї з найбільш популярних у ХХ-му столітті дидактичної системи ритмопластики Еміля Жака-Далькроза. Його навчальна методика, одним із визначних елементів якої є сольфеджіо, активно кореспондує з об’ємною вокальною спадщиною митця. Е. Жак-Далькроз створив близько 1200 вокальних творів, які здобули велику популярність на батьківщині та поза її межами. Проте, значний успіх педагогічної системи Е. Жака-Далькроза затьмарив практично усі здобутки композиторської творчості (оперні, симфонічні, інструментальні тощо), в тому – і вокальну музику. Висвітлюються питання еволюції становлення вокальних жанрів у творчості Е. Жака-Далькроза, здійснено її стратифікацію у чотирьох напрямах: художні пісні як дидактичні опуси; пісні для дітей різних вікових категорій; естрадно-популярні зразки і мистецькі пісні, що є самоцінними та оригінальними в стильовому аспекті, співмірному з сучасними течіями модернізму. Це символістичні та імпресіоністичні тенденції, неороматичні та неокласичні вектори з нахилом до французької школи. Поряд з тим наявні ознаки сецесії та постромантизму австро-німецького типу. В багатьох композиціях спостерігається симбіоз, балансування, полістилістична гра. Відчутна гравітація і до фольклористичних тенденцій у тісній співдії з народно-пісенним матеріалом, що виявилося в унікальному ототожненні авторських композицій з автентичною традицією. Створення величезної кількості різноманітних популярних пісень-шансон естрадного плану відповідали урбаністичними тенденціями ХХ ст. Характерними рисами вокальної музики Е. Жак-Далькроза є тяжіння до циклізації; створення значної частини вокальних композицій до власних авторських текстів, що є винятковим явищем; поєднання надзвичайного мелодичного дару з оригінальною ритмікою та пластичним виразом спричинилися до появи новаторських вокальних творів і циклів, пов’язаних з використанням жестів, міміки, танцювальних рухів (Пісні-Новели з жестами – 10 Callisthenic Songs, Шість пісень в народному дусі з жестами, 2 цикли по 12 пісень Любов до танцю), що стало новим словом у розвитку вокальної музики. Ця найоб’ємніша ділянка засвідчує взаємовплив та органічний зв’язок творчого та педагогічного начал у композиторській діяльності Е. Жака-Далькроза.
Посилання
Berchtold A. Emile Jaques-Dalcroze et son temps. Lausanne, Editions L’Age d’Homme. Lausanne, 2000. 233 p.
Brice M. La Rythmique Jaques-Dalcroze Dans Les Ecoles Primaires Genevoises : Une Approche Didactique: Doctoral dissertation / Université de Genève. Geneve, 2014. 373 p.
Capitani de F. Festspiel. Dizionario storico della Svizzera (DSS), 2005. URL : https://hls-dhs-dss.ch/it/articles/011212/2005-11-28/.
Cole R. La vie musicale au Grand Théâtre de Genève entre 1879 et 1918. Genève : Editions université. Conservatoire de Musique, 1999. 224 p.
Combe E. “Le Festspeil”. La Suisse qui chante. Lausanne: Editions R. Freudweiler-Spiro, 1923. 236 p.
Jaques-Dalcroze E. Pisma wybrane. Warszawa, 1992. 168 s.
Jaques-Dalcroze E. Rhythm, Music and Education. New York, G.P. Putnam’s Sons, 1921, 334 p.
Marzuola N.J. An investigation of Dalcroze – inspired embodied movement within under graduate conducting coursework. Case Western reserve University, 2019, 282 p.
Mead V. More than mere movement: Dalcroze eurhythmics. Music Educators Journal, 1996. 82 (4), рр. 42–46.
Moore S. F. The writings of Émile Jaques-Dalcroze: Toward a theory for theperformance of musical rhythm. Ph.D., Indiana University. ProQuest Dissertations and Theses. 1992. 257 p.
Phillips-Silver J. On the meaning of movement in music, development and the brain. Contemporary Music Review, 2009. № 28(3). р. 293–314.
Ruy-Blag. “Il y a 100 ans Jaques-Dalcroze”. Tribune de Genéve (1 July 1965).
Spector I. Rhythm and Life: The Work of Emile Jaques-Dalcroze. Michigan: Pendragon Press, 1990. 411 p.
Storck K. E. Jaques-Dalcroze. Seine Stellung und Aufgabe in unserer Zeit. Stuttgart: Greiner & Pfeiffer, 1912. 136 p.
Tchamkerten J. Nina Faliero. Kotte, Andreas: Dictionnaire du théâtre en Suisse. Zurich: Chronos Verlag, 2005. Vol. 1. 555 p.
Willy H. L’Ouvreuse du Cirque d’Eté . Rythmes et Rires. Paris, 1894. 164 p.