ВОКАЛЬНІ ТРІО ДЛЯ ГОЛОСУ, СКРИПКИ І ФОРТЕПІАНО НА ТЕМИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ РОМАНА ПРИДАТКЕВИЧА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2024-1-48-18Ключові слова:
вокальна музика композиторів української діаспори, сольні обробки народних пісень, Роман Придаткевич, тріо для голосу, скрипки і фортепіано, український модернізм.Анотація
У статті розглядаються нововіднайдені вокальні композиції для голосу, скрипки і фортепіано на теми українських народних пісень Романа Придаткевича. Блискучий скрипаль-виконавець, композитор, науковець, громадський діяч, Р. Придаткевич є представником мистецької української діаспори США. Серед його численних композицій (симфонічних, камерно-інструментальних, скрипкових тощо) є чимало вокальних творів. Особливу сторінку становлять у творчій спадщині оригінальні тріо на теми українських народних пісень для голосу, скрипки і фортепіано. У даному циклі композицій спостерігається широкий спектр ґравітації до різних модернових напрямків: постромантизму, символізму, імпресіонізму, сецесії, частково експресіонізму, мінімалізму, які виявляються на різних рівнях формотворення. Робота з первинними автентичними джерелами, їх глибинна трансформація та переосмислення виказують рівень неофольклористичного підходу. Щодо концептуально-драматургічної побудови, то в даних творах превалюють принципи свобідного імпровізаційно-варіативного та поемного розгортання. Свіжість та оригінальність гармонічних, метро-ритмічних, агогічних вирішень, співмірних з багатовіковою народно-пісенною традицією в поєднанні з модерновими засобами дозволили створити високохудожні мистецькі полотна. У аспекті розширення ансамблю за рахунок скрипкової, віртуозно-насиченої та драматургічно значимої партії, автор суттєво збагачує виразово-колористичний комплекс традиційної мистецької пісні для голосу з фортепіано, переводячи формат даного жанру у сферу вокально-інструментального тріо.
Посилання
Басса О. Особливості розвитку західноукраїнської камерно-вокальної музики у першій третині XX століття: дис. ... канд. мистецтвознав. : 17.00.03; Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. Львів, 2010, 301 с.
Булат Т. Обробки українських народних пісень для голосу з супроводом фортепіано. Історія української музики: в 6 т.. Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2009. Т. 2. С. 265–305.
Дерев’янченко О. Неофольклоризм у музичному мистецтві: статика та динаміка розвитку в першій половині ХХ соліття: Автореф. дис. ... канд. Мистецтвознавства: 17.00.03; НМАУ ім. П. Чайковського,Київ, 2005. 20 с..
Зінків І., Шевчук О. Особливості регіонального опрацювання фольклору в обробках Миколи Колесси. Записки НТШ. Львів, 1993. Т. ССХХVІ. С. 130–151.
Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Івано-Франківськ, 2012, 1164 с.
Коновалова І. Поняття “музична обробка”: до проблеми дефініції. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр.. Харків: ХДАДМ, 2006. Вип. 4–6. С. 112–116.
Мурзіна О. Напрями відбору і трансформації фольклорного матеріалу в обробках народних пісень Ст. Людкевича. Творчість Станіслава Людкевича. Київ: Музична Україна, 1979. С. 117–121.
Назар Л. Сольні обробки народних пісень В.Барвінського. Василь Барвінський. Спогади. Статті. Матеріали. Дрогобич: “Посвіт”, 2008. С. 56–85.
Назар-Шевчук Л. Жанр вокально-інструментальної обробки народних пісень у творчості Дениса Січинського на прикладі збірника «Ще не вмерла Україна». Українська музика. 2015. Число 3. С. 79–90.
Рудницький А. Українська музика. Мюнхен: “Дніпрова хвиля”, 1963, 406 с.
Углицький П. Перший концерт “Приятелів української музики”. Ню Йорк, Н.Й. Свобода. 1934. 29 берез., ч. 74. (З українського життя в Америці).
Фільц Б. Обробка (опрацювання) народної пісні. Українська Музична Енциклопедія. Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2014. Т. 4. С. 336–352.
