КОНЦЕПТ «ЧАСУ» В КАМЕРНІЙ МУЗИЦІ СУЧАСНИХ КОМПОЗИТОРОК УКРАЇНИ ТА КИТАЮ

Анотація

У статті на прикладі творів для фортепіанного ансамблю сучасних композиторок України та Китаю запропоновано розгляд індивідуальних авторських підходів до інтерпретації концепту «час». Мета статті полягає в виявленні ознак втілення програмних образів у творах для двох фортепіано з позиції трактування концепту «час». Наукова новизна полягає в першому в українському музикознавстві зверненні до творчості однієї з наймолодших представниць української композиторської школи Анастасії Сисенко і більш зрілої сучасної китайської авангардистки Ши Фухун та в першому розгляді їх творів в аспекті переосмислення часового континууму в програмних образах. Висновки. Спираючись на праці сучасних науковців – музикознавців О. Самойленко, Лу Цзе, лінгвістів та розробників проблематики естетики і філософії мистецтва М. Маркової, О. Лозової, Е. Бондаренко – методом семіотичного аналізу з’ясовано семантичні ознаки концепту «час», який окреслено як ментальну одиницю свідомості. З’ясовано багатокомпонентність системи значень концепту «час». Серед творів сучасних композиторів України і Китаю виявлено і відібрано для аналізу найпоказовіші приклади втілення цього концепту в ансамблевих творах для двох фортепіано – в Сонаті-фантазії А. Сисенко і Фантазії «Слід часу» Ши Фухун. Розгляд цих творів китайської та української композиторок було обрано з метою компаративного аналізу та узагальнення специфіки трактування концепту на прикладі особливо віддалених ментальних ареалів. Віддалених не лише в географічному сенсі, але й світоглядному, філософському, звичаєвому, в укладених діаметрально протилежних вікових традиціях естетики і музичної культури. Встановлено, що виникнення обох творів було інспіровано впливом різних емоційних та життєвих факторів. Узагальнено риси стилістики розглянутих творів: ліризм як характерна домінанта української музики (в Сонаті-фантазії А. Сисенко); звернення до авангардних технік композиції в творчості китайських композиторів початку ХХІ ст. при збереженні питомих для національної китайської музики традицій – спирання на специфіку ладотональної системи, метроритміки та імітування тембральної палітри китайських традиційних інструментів (в Фантазії Ши Фухун). Доведено логічність застосування категорії концепту «час» у композиторській програмній творчості.