СОНАТА ДЛЯ ВІОЛОНЧЕЛІ І ФОРТЕПІАНО № 1 ІВАНА КАРАБИЦЯ: ОБРАЗНИЙ ТА МУЗИЧНО-ВИРАЖАЛЬНИЙ АСПЕКТИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2023-1-44-5Ключові слова:
Іван Карабиць, ансамбль, соната, віолончель, фортепіано, музична мова, музична архітектонікаАнотація
У статті досліджено стильові особливості одного з кращих зразків камерно-інструментальної музики – Сонати для віолончелі і фортепіано № 1 українського композитора Івана Карабиця. Здійснено комплексний аналіз твору 1968 року написання. Задум лаконічної одночастинної ансамблевої композиції окреслює низку контрастних образів, настроїв, емоцій у найрізноманітніших нюансах: від ліричного споглядання експозиції, крізь загострене драматичне начало серединного епізоду, до емоційного надриву репризи. Твір демонструє широку палітру контрастів та динамічних градацій. Встановлено прогресивний підхід митця до архітектоніки та драматургії твору. Задум композиції укладений у форму рондо-сонати з використанням епізоду, як серединної частини побудови. Компонування епізоду відзначається введенням віртуозної каденції віолончелі. Нетрадиційними для сонатного алегро виступають задекларовані композитором послідовності темпів та рекомендації до кожного розділу: Allegretto, Andante (rubato), Allegretto. У творі відзначено риси полістилістики: палітра романтичних образів реалізується з допомогою новаторських композиторських технік – алеаторика, пуантилізм. Традиційна мажоро-мінорна система уступає місце атональності. Серед домінуючих принципів розвитку у творі спостережено калейдоскопічне співставлення різних тематичних побудов, імпровізаційність та варіантний принцип розвитку. Зауважено чергування діалогічного та монологічного типів викладу у співвідношенні віолончельної та фортепіанної партій. Простежено трансформацію світлих образів експозиції у низку експресивних та драматичних настроїв у динамічній репризі завдяки використанню варіантного тематичного матеріалу та застосуванню поліпластовості.
Посилання
Зав’ялова О. К. Віолончельна соната в Україні у контексті стильових зрушень першої третини ХХ ст. Музичне мистецтво. 2013. Вип. 13. С. 185–191.
Кияновська Л. О. Стиль Івана Карабиця. Часопис Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського. 2015. № 2. С. 32–45.
Степанченко Г. В. Карабиць Іван Федорович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: https://esu.com.ua/article-9552
Сумарокова В. Віолончельна творчість І. Карабиця (в пошуках інтерпретаційних рішень) Музичне виконавство. Київ: НМАУ, 1999. Вип. 3. С. 144–153.
Vivere memento («Пам’ятай про життя»). Статті і спогади про Івана Карабиця. / ред. О. А. Голинська. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ: Центрмузінформ, 2003. Вип. 31. 245 с., С. 200–201.