ВІЗАНТІЙСЬКІ ТА СЛОВ’ЯНСЬКІ НОТОПИСНІ СИСТЕМИ У ПІСНЕСПІВАХ ПРАЗНИКА ПРЕОБРАЖЕННЯ
Ключові слова:
Преображення, стихира, іхос, нотація, візантійська музикаАнотація
Розглядається музична складова православного богослужіння, яка сформувала велику кількість нотованих збірників, що регламентують перебіг богослужіння і його драматургію. Основним критерієм відбору джерел для аналізу є музичний матеріал конкретного періоду розвитку візантійського нотопису, що включає дві групи: екфонетичну і мелодичну невменну нотацію (палеовізантійську, середньовізантійську та нововізантійську). Розглядаються празничні читання з Профітологіона Х ст., які свідчать про наявність певних принципів виконання мелодичної декламації, рівномірного розподілу музичного матеріалу, використання проміжних і завершальних каденцій та однакових поспівок з відповідним текстом на початку. Для порівняльного аналізу служби Преображення взято два грецькі рукописи з палеовізантійською нотацією та один слов’янський з цього ж періоду: Стихирар Vindobonesis theologicus graecus 136 (Coislin V), Ірмологіон Λαύρας Β 32 (Chartres I), Ірмологіон Sabbaiticum 83 (Coislin II або Coislin III). Середньовізантійський нотописний період представлений ірмологіонамии Сryptensi 1281, Vindobonensis theolodicus graecus 181, стихирарями Аmbrosianum 139, Koutloumousiou 412, Iviron 999, Βατοπαιδίου 1253
Посилання
Αλεξάνδρου Μ. Παλαιογραφία βυζαντινής μουσικής. – Θεσσαλονίκη, 2011. – 58 c.
Αλυγιζάκη Α. Η εκφωνητική ψαλτική πράξη· τα «χύμα» και τα «εκφώνως» αναγνώσματα //
Θεωρία καί Πράξη τής Ψαλτικής Τέχνης. – Αθήνα, 2006. – С. 89 –140.
Engberg G. Prophetologium. – MMB Lectionaria. – Munksgaard, 1980. – 114 c.
Floros C. Universale neumenkunde. – Band I, IІ. – Kassel, 1970. – 391, 370 c.
Jammers E. Musik in Byzant, im päpstlichen Rom und im Frankenreich. – Heidelberg, 1962. –162 с.
Harris S. The Communion Chants of the Thirteenth-Century Bizantine Asmatikon. – New York,2012. – 180 с.
Höeg C. La Notation ekphonetique. – MMB Subsidia. – Copenhague, 1935. – 162 с.
Martani S. Beobachtungen zum ekphonetischen Notationssystem eines Evangelienlektionars aus dem 12. Jahrhundert (Vind. Suppl. gr. 128) // Cantus Planus. – Budapest, 2001. – C. 501–524.
Martani S. Music and rhetoric in ekphonesis: the neume synemba // Музикологија. – 11. –Београд, 2011. – C. 13–24.
Panţiru G. Notaţia şi ehurile muzicii bizantine. – Bukureşti, 1971. – 308 с.
Philothée du Sinaї. Nouveaux manuscrits syriaques du Sinaї. – Athènes: Fondation du MontSinaї, 2008. – 675 с.
Raasted J. Hirmologium sabbaiticum. – Vol.VIII. – Hauniae, 1968. – 577 с.
Strunk O. Specimina notationum antiquiorum. – MMB VII. – Kopenhagen, 1966. – 227 с.
Wolfram G. Sticherarium antiquum Vindobonense. – Vindobonae, 1987. – 230 с.
Χατζηγιακουμής Μ. Χειρόγραφα εκκλησιαστικής μουσικής 1453–1820. – Αθήνα, 1980. – 506 с.
Sticherarium codex Vindobonensis theolodicus graecus 181. – ММВ І. – Copenhagen, 1935. – 66 с., 325 арк.
